15 лютого 2018 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<...>), Голова,

Сіофра О’Лірі (<...>),

Мартіньш Мітс (<...>), судді,

та Лів Тігерштедт (<...>), в. о. заступника Секретаря секції,

беручи до уваги заяву, подану у дату, зазначену в таблиці у додатку,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру своїх справ, подану Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Відповідна інформація щодо заяви наведена в таблиці у додатку .

Про скаргу заявниці за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд повідомив Суд про свою пропозицію укласти односторонню декларацію з метою врегулювання питань, які порушувались цими скаргами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнав надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Уряд запропонував сплатити заявниці суму, наведену в таблиці у додатку , та закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Цю суму буде конвертовано в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачено протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язався сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Заявницю було повідомлено про умови односторонньої декларації Уряду за кілька тижнів до дати постановлення цього рішення. Суд не отримав відповіді від заявниці про прийняття умов односторонньої декларації.

Суд зазначає, що підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"... на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяви відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див., зокрема, рішення у справі "Тахсін-Аджар проти Туреччини" ((Tahsin Acar v. Turkey) (попередні зауваження) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).