16 березня 2017 року Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<...>), Голова,

Егідіюс Кюріс (<...>),

Габріеле Куцско-Штадльмайєр (<...>), судді,

а також Карен Рейд (<...>), Секретар секції,

беручи до уваги заяву, подану у дату, зазначену в таблиці у додатку,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Відомості щодо заявника наведено в таблиці у додатку.

Заявника представляла пані Л.С. Мнушкіна - юрист, яка практикує у м. Києві.

Про скарги заявника за пунктом 3 статті 5 Конвенції на надмірну тривалість досудового тримання під вартою було повідомлено Уряд України (далі - Уряд). Уряд також було повідомлено про інші скарги щодо тих самих фактів, але за іншими положеннями Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питань, які порушувались цими скаргами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнав надмірну тривалість досудового тримання під вартою, а також надмірну тривалість кримінального провадження. Уряд запропонував сплатити заявнику суму, наведену в таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Цю суму буде конвертовано в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачено протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Заявника було повідомлено про умови односторонньої декларації Уряду за кілька тижнів до дати постановлення цього рішення. Суд не отримав відповіді від заявника про прийняття умов односторонньої декларації.

Суд зазначає, що підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяви відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див. принципи, що випливають з практики Суду, зокрема рішення у справі "Тахсін-Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) (попередні зауваження) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).