26 січня 2017 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ерік Мьосе (<...>), Голова,

Йонко Грозєв (<...>),

Мартіньш Мітс (<...>), судді,

та Карен Рід (<...>), Секретар секції,

беручи до уваги заяви, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку,

з огляду на декларації щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, подані Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Відомості щодо заявників наведено в таблиці у додатку.

Про скарги заявників за пунктом 3 статті 5 Конвенції на надмірну тривалість досудового тримання під вартою було повідомлено Уряд України (далі - Уряд). У заяві № 28618/11 було повідомлено про скарги щодо тих самих фактів, але за іншими положеннями Конвенції.

Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд повідомив Суд про односторонні декларації з метою врегулювання питань, які порушувались цими скаргами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнав надмірну тривалість досудового тримання під вартою. Крім того, у заяві № 28618/11 Уряд визнав порушення органами влади прав заявника, які гарантовані іншими положеннями Конвенції. Уряд запропонував виплатити заявникам суми, наведені в таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції . Ці суми будуть конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачені протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначених сум становитиме остаточне вирішення справ.

Заявникам були направлені умови односторонніх декларацій Уряду за декілька тижнів до дати винесення рішення. Суд не отримав відповіді від заявників про прийняття умов односторонніх декларацій.

Суд зазначає, що підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву з реєстру справ, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяви відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див. принципи, що випливають з практики Суду, зокрема рішення у справі "Тахсін-Аджар проти Туреччини" [ВП], заява № 26307/95, п. п. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).