17 листопада 2016 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ханлар Гаджієв (<…>), Голова,

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Карло Ранцоні (<…>), судді,

а також Хасан Бакірчі (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги заяву, подану у дату, зазначену в таблиці у додатку,

з огляду на декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перша заявниця, пані Зінаїда Петрівна Волобуєва, народилась 14 жовтня 1955 року.

Друга заявниця, пані Анна Іванівна Волобуєва, народилась 06 травня 1984 року.

Заявниці є громадянками України та проживають у м. Ялті, Автономна Республіка Крим. Про скарги заявниць за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також за статтею 1 Першого протоколу на невиконання рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 березня 2001 року було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

06 травня 2010 року Верховний Суд України скасував рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 березня 2001 року.

Суд зазначає, що друга заявниця ніколи не була окремою стороною в судовому та виконавчому провадженнях, що розглядаються, а відповідне рішення було винесено на користь тільки першої заявниці.

Таким чином, Суд доходить висновку, що скарги другої заявниці є неприйнятними, оскільки не відповідають ratione personae положенням Конвенції.

Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питань, які порушувались заявою першої заявниці. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішення національного суду. Уряд запропонував виплатити першій заявниці 1575 євро та закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції. Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачена протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про ухвалення Судом рішення. У випадку несплати цієї суми упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку.

Виплата зазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд не отримав відповіді першої заявниці про прийняття умов односторонньої декларації.

Суд зазначає, що підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції дозволяє йому вилучити заяву з реєстру справ, якщо "на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Таким чином, Суд може вилучити заяву відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявники бажають продовження розгляду їхніх справ (див, принципи, що випливають з практики Суду, зокрема рішення у справі "Тахсін-Аджар проти Туреччини" (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI).