Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Ігор Тарасов проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>),

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Сіофра О’Лірі (<…>),

Карло Ранцоні (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар Секції,

після обговорення за зачиненими дверима 24 травня 2016 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 44396/05), яку 16 листопада 2005 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Ігор Андрійович Тарасов (далі - заявника).

2. Уряд України (далі - Уряд) на останніх етапах провадження представляла виконувач обов’язків Урядового уповноваженого пані О. Давидчук.

3. Заявник стверджував, зокрема, що його двічі притягнули до юридичної відповідальності у порушення статті 4 Протоколу № 7 .

4. 21 жовтня 2009 року про заяву було повідомлено Уряд.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1957 році і проживає у м. Севастополі.

6. Близько 5 год. ранку 26 січня 2002 року заявник брав участь у бійці в місцевому барі, внаслідок якої працівники бару зазнали тілесних ушкоджень, а майну бару було завдано шкоди. Для врегулювання ситуації на місце події прибула міліція. Працівники міліції доправили заявника та його товариша І. до відділу міліції. Заявника було затримано за вчинення адміністративного правопорушення "дрібне хуліганство", передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

A. Стягнення за адміністративне правопорушення

7. 28 січня 2002 року Нахімовський районний суд м. Севастополя (далі -районний суд) визнав заявника винним у вчиненні зазначеного правопорушення та наклав на нього стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на п’ять діб. Суд навів такі підстави для накладення стягнення:

"... Тарасов 26 січня 2002 року близько 5 год. ранку, знаходячись у нетверезому стані в барі (Л.Н.] на пл. ... висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників бару, хапався та розмахував дерев’яною ніжкою від стільця, погрожував фізичною розправою, на зауваження не реагував, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, тобто вчинив дрібне хуліганство...".

8. Рішення оскарженню не підлягало та набуло законної сили.

B. Кримінальне провадження щодо заявника

9. 29 січня 2002 року слідчий Нахімовського PB УМВС України в м. Севастополі порушив кримінальну справу щодо заявника та І. за порушення громадського порядку у барі 26 січня 2002 року. На певному етапі слідства до справи щодо заявника було долучено додаткове обвинувачення, що стосувалося, ймовірно, заподіяння ним тілесних ушкоджень своїй дружині за окремим епізодом.

10. 14 жовтня 2003 року районний суд постановив вирок у кримінальній справі. Також він вирішив спір за цивільним позовом потерпілих в рамках кримінального провадження. Районний суд визнав заявника винним у вчиненні двох злочинів: злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України ("Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження"), та злочину, передбаченого частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України ("Хуліганство" з обтяжуючими обставинами).

11. Стосовно першого злочину районний суд встановив, що 13 серпня 2001 року заявник побив свою дружину, умисно завдавши їй тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

12. Щодо другого злочину районний суд встановив, що близько 4 год. 30 хв. ранку 26 січня 2002 року заявник та його співучасник І., обидва нетверезі та з дерев’яними ніжками від стільців у руках увійшли до бару Л.Н., де вчинили серйозне порушення громадського порядку. Описуючи поведінку заявника, суд зазначив, що останній, використовуючи нецензурну лексику, підійшов до столу, за яким сиділи Н., Б. та К. (працівники бару) та за допомогою дерев’яної ніжки від стільця заподіяв Н. та К. легкі тілесні ушкодження. Заявник також вдарив Н. пляшкою по голові. Після цього заявник вдарив дерев’яною ніжкою від стільця по вкритому посудом столу, потім він зламав швабру та кинув пляшку від пива об стіну, заподіявши таким чином майнову шкоду. Далі заявник підійшов до офіціантки М., вдарив її у стегно та по обличчю.

13. У своєму вироку, на підтвердження цих фактичних висновків, районний суд посилався на показання потерпілих та деякі непрямі докази. Зокрема, суд розглянув показання Н., Б. та К., які засвідчили, що заявник висловлювався нецензурно, погрожував фізичним насильством, заподіяв вищевказані тілесні ушкодження та спричинив майнову шкоду, а також, що Б. намагався заспокоїти його.

14. Районний суд кваліфікував дії заявника за частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України як "хуліганство", вчинене із застосуванням заздалегідь виготовленого предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень (дерев’яна ніжка від стільця). Суд призначив заявникові покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки за сукупністю двох злочинів із застосуванням примусових заходів медичного характеру за місцем відбування покарання. Районний суд також розглянув заперечення заявника, що на нього раніше вже було накладено адміністративне стягнення у зв’язку з тими ж подіями 26 січня 2002 року. Цей аргумент було відхилено судом на тій підставі, що раніше заявника було притягнуто до відповідальності за Кодексом України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення, що було іншим видом юридичної відповідальності. Відповідно справа про адміністративне правопорушення не перешкоджала кримінальному провадженню.

15. 20 липня 2004 року апеляційний суд м. Севастополя змінив вирок районного суду в частині вжиття заходів медичного характеру щодо заявника та його цивільної відповідальності. 27 січня 2005 року Верховний Суд України за відсутності заявника відмовив у задоволенні його касаційної скарги. Заявника було повідомлено про ухвалу Верховного Суду України листом, надісланим йому 21 травня 2005 року. Твердження заявника, що його двічі притягнули до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення, було відхилено судами як необґрунтоване.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

A. Конституція України від 28 червня 1996 року

16. Статтею 61 Конституції України передбачено:

"Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.".

B. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року

17.Статтею 173 Кодексу у редакції на час події було передбачено:

"Стаття 173. Дрібне хуліганство

Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, -

тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, а в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.".

С. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року

18.Статтею 296 Кодексу передбачено:

"Стаття 296. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, - карається...

4. Дії, передбачені частинами першою ... цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням ... предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.".

D. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року (чинний на час подій)

19. Кодекс передбачав, що порушена кримінальна справа підлягає закриттю щодо особи, про яку є: вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави; нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню, або якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора (пп. 9-11 статті 6).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 4 ПРОТОКОЛУ № 7 ДО КОНВЕНЦІЇ

20. Заявник скаржився, що його двічі притягнули до юридичної відповідальності за одні і ті самі діяння. Він посилався на статтю 4 Протоколу № 7 Конвенції, в якій зазначено:

"1. Нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

2. Положення попереднього пункту не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи.

3. Жодних відступів від положень цієї статті не допускається на підставі статті 15 Конвенції.".

A. Прийнятність

21. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть