16 червня 2016 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ханлар Гаджієв (<…>), Голова,

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Карло Ранцоні (<…>), судді,

а також Хасан Бакірчі (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги заяви, подані у різні дати, зазначені в таблиці у додатку,

з огляду на декларації щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ, подані Урядом держави-відповідача, та відповіді заявників на ці декларації,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведено в таблиці у додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання чи тривалого виконання рішень національних судів у їхніх справах було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

У різні дати Уряд надав Суду декларації з метою врегулювання питань, порушених цими скаргами. Урядом також було запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ.

Декларації передбачали таке:

"Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї односторонньої декларації.

Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначені у додатку, які досі підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро.

Сума у розмірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначену суму відшкодування та виконає рішення національних судів, які досі підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум та невиконання рішень національних судів протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.".

Таким чином, Уряд просить Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Заявники повідомили Суд про свою згоду з умовами декларацій.

Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

Суд доходить висновку, що після згоди заявників з умовами поданої Урядом декларації справи мають розглядатися як дружнє врегулювання спору.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд погоджується, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв.

Враховуючи вищезазначене, доцільним видається виключити справи зі скаргами щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів з реєстру справ.

Деякі заявники також подавали скарги за іншими статтями Конвенції. Суд вважає, що з урахуванням всіх матеріалів, які знаходяться у його розпорядженні, та належності оскаржуваних питань до його компетенції ці скарги не розкривають будь-яких ознак порушення прав і свобод, викладених у Конвенції або у протоколах до неї.

З зазначеного випливає, що ця частина заяв є явно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пунктів 3 і 4 статті 35 Конвенції.

Вирішує об'єднати заяви.

Вирішує вилучити заяви зі скаргами щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції.

Оголошує решту заяв неприйнятними.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 7 липня 2016 року.