У текст рішення 22 серпня 2016 року було внесено зміни

відповідно до правила 81 Регламенту Суду

СТРАСБУРГ

2 червня 2016 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Шиянов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Сіофра О'Лірі (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 10 травня 2016 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 12552/09), яку 6 лютого 2009 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Юрій Григорійович Шиянов-1 (далі - заявник).

-1 Виправлено 22 серпня 2016 року: в попередній редакції було зазначено ім'я "п. Віктор Григорович Шиянов".

2. Заявника, якому було надано правову допомогу, представляв п. А.А. Крістенко - юрист, який практикує у м. Харкові. Уряд України (далі - Уряд) представляла виконувач обов'язків Урядового уповноваженого, на останніх етапах провадження - пані Ольга Давидчук.

3. 4 лютого 2010 року про заяву було повідомлено Уряд.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1951 році і проживає у м. Кременчузі.

5. 19 червня 1998 року в полі у Харківській області було знайдено труп 17-річної доньки заявника М. Тіло було оголене та з численними тілесними ушкодженнями.

6. Відповідно до інформації, наданої Урядом, 20 червня 1998 року було проведено розтин тіла і встановлено, що М. була задушена, та що її труп було переміщено шляхом волочіння туди, де його було знайдено. Ознак насильницького статевого акту не виявлено. Потерпіла не була вагітною. Алкоголь і наркотичні речовини в крові не виявлені.

7. 22 червня 1998 року Харківська міжрайонна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом умисного вбивства.

8. 24 червня 1998 року заявника було визнано потерпілим.

9. 28 червня 1998 року працівниками міліції було проведено огляд місця події. Неподалік від місця, де було знайдено труп М., було виявлено залишки вогнища та два полімерних пакети. Зразки вугілля та пакети було вилучено як речові докази.

10. 30 червня 1998 року було проведено ще один огляд місця події та виявлено такі предмети: сірники, два недопалки цигарок, два полімерні пакети, обгорілий блокнот із записами, зробленими М. (пізніше її батьки впізнали її почерк). Крім того міліцією було виявлено обгорілі залишки паперового календаря, гігієнічних засобів, студентського квитка з відбитком печатки, на якому було слово "юридична" (М. була студенткою Харківської юридичної академії), а також металічної запальнички.

11. 24 серпня 1998 року судово-медичною цитологічною експертизою було встановлено, що палити цигарки М. не могла.

12. 1 жовтня 1998 року міліцією було проведено виїмку однієї чорної лакової туфлі, яка могла належати М.; її було знайдено жителькою села на певній відстані від місця події.

13. 18 січня 1999 року одна зі свідків показала, що ввечері 18 червня 1998 року поблизу місця події вона двічі бачила автомобіль бежевого кольору, що належав Б., в якому сиділи двоє пасажирів-чоловіків та дівчина, схожа на М. Свідок також повідомила, що Б. невдовзі нібито замінив чохли на сидіннях автомобіля.

14. 14 квітня 1999 року слідчий, у провадженні якого перебувала справа, доручив працівникам міліції здійснити перевірку Б. та двох осіб, які були його пасажирами 18 червня 1998 року, на причетність до вбивства та встановити особу дівчини, яку бачили з ними. Міліція допитала осіб, яких бачили в автомобілі, та дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для визнання їх підозрюваними. Щодо огляду автомобіля та чохлів на сидіннях видається, що його проведено не було, оскільки 22 лютого 2010 року слідчий змушений був ще раз надати доручення щодо проведення такого огляду. Огляд з такою затримкою не приніс жодних значимих результатів.

15. Розслідування вбивства М. було безуспішним. З 1998 по 2010 рік провадження у справі зупинялося щонайменше тринадцять разів у зв'язку з неможливістю встановити особу, яка вчинила вбивство. Щонайменше п'ять з цих постанов були скасовані як передчасні та у зв'язку з неповнотою проведеного розслідування. У решті випадків провадження у справі відновлювалося, але у відповідних постановах не наводилося жодних відомостей про підстави для цього. Щонайменше чотири рази (зокрема, у 1998, 2001 та у 2009 роках) слідчий скаржився до вищестоящих органів на те, що його доручення міліцією не виконувались. Зокрема, 20 січня 2009 року слідчий, надаючи доручення міліції провести певні слідчі дії, зазначив, що попередні доручення, надані у 2000 році, не були виконані. Загалом, впродовж зазначеного періоду доручення, які слідчий надавав міліції, залишались такими ж: встановити усіх можливих свідків вбивства та перевірити можливість причетності до нього знайомих М. або будь-яких осіб з попередньою судимістю, які проживають поблизу місця вчинення злочину.

16. Заявник подавав до органів прокуратури численні скарги на тривалість та неефективність розслідування. Він також висунув власну версію подій та надав імена кількох осіб, яких він підозрював у причетності до злочину. Щонайменше чотири рази його повідомляли про те, що у розслідуванні насправді є недоліки, та що винних у цьому працівників міліції притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Що стосується клопотань заявника про ознайомлення з матеріалами справи, то у задоволенні їх було відмовлено на тій підставі, що згідно з чинним законодавством потерпілий може знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства.

17. Заявник також подав до органів прокуратури цивільний позов, але суди трьох інстанцій залишили його без задоволення.

18. У матеріалах справи відсутні відомості щодо подальшого ходу розслідування після 2010 року.

II. ВІДПОВІДНІ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО І ПРАКТИКА

19. Відповідні положення національного законодавства наведено в рішенні у справах "Гонгадзе проти України" (Gongadze v. Ukraine) (заява № 34056/02, пп. 147-149, ECHR 2005-ХІ), та "Сергій Шевченко проти України" (Sergey Shevchenko v. Ukraine) (заява № 32478/02, пп. 36-39, від 4 квітня 2006 року).

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

20. Заявник скаржився за статтею 2 Конвенції на те, що розслідування за фактом смерті його доньки було неефективним. Відповідні частини цього положення передбачають таке:

"1. Право кожного на життя охороняється законом...".

A. Прийнятність

21. Суд зазначає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

22. Заявник стверджував, що органи державної влади не виконали свого обов'язку захистити право його доньки на життя. Зокрема, розслідування з метою встановлення осіб, причетних до її насильницької смерті, було невиправдано затягнутим та характеризувалося численними випадками бездіяльності та іншими недоліками.

23. Уряд стверджував, що у справі заявника він належним чином виконав свої обов'язки, передбачені Конвенцією. Уряду не можна дорікати за те, що особи, відповідальні за смерть доньки заявника, не були встановлені. Зокрема, розслідування було ретельним, а міліція використовувала достатньо засобів для того, щоб зібрати необхідні докази.