Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленим.

У справі "Тучін та Тучіна проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ханлар Гаджієв (<…>) Голова,

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Карло Ранцоні (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції

після обговорення за зачиненими дверима 3 травня 2016 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 40458/08), яку 29 липня 2008 року подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадяни України п. Анатолій Андрійович Тучін та пані Світлана Олександрівна Тучіна (далі - заявники).

2. Заявників представляв п. В.В. Судаков - юрист, який практикує у м. Одесі. Уряд України (далі - Уряд) представляла виконувач обов'язків Уповноваженого, на останніх етапах провадження - пані Ольга Давидчук.

3. Заявники стверджували, що не було проведено ефективного розслідування обставин смерті їхньої доньки.

4. 3 червня 2013 року про заяву було повідомлено Уряд.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявники народилися у 1943 та у 1942 роках відповідно та проживають у м. Одесі.

6. 30 квітня 2002 року донька заявників при перетині вулиці була збита автомобілем, яким керував П. Після дорожньо-транспортної пригоди вона померла у лікарні.

7. У період з квітня 2002 по жовтень 2010 року органами прокуратури було винесено щонайменше десять постанов про відмову в порушенні кримінальної справи щодо П. або про її закриття на підставі відсутності в його діях складу злочину. Усі ці постанови скасовувалися вищестоящими органами як необґрунтовані, а матеріали справи поверталися на додаткове розслідування.

8. 9 липня 2009 року заявник в рамках кримінального провадження подав до П. цивільний позов. 15 липня 2009 року його було визнано потерпілим у зазначеній кримінальній справі.

9. 26 жовтня 2010 року Суворовський районний суд м. Одеси закрив кримінальну справу щодо П. у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. 21 грудня 2010 року та 20 листопада 2012 року апеляційний суд Одеської області (далі - апеляційний суд) та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - Вищий спеціалізований суд) відповідно залишили зазначене рішення без змін.

10. 20 листопада 2012 року Вищий спеціалізований суд постановив окрему ухвалу, якою вказав апеляційному суду та прокуратурі Одеської області на низку недоліків у провадженні. Суд зазначив, зокрема, що досудове розслідування було поверховим та затягнутим. З 2002 року слідчі дії практично не проводилися. Численні постанови слідчих органів про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП були необґрунтованими та згодом скасовувалися. Вказівки щодо усунення недоліків розслідування ігнорувались. Загальна тривалість слідства, яка становила більше десяти років, була невиправданою. У підсумку Вищий спеціалізований суд постановив, що зазначене розслідування не відповідало вимогам ані національного законодавства, ані Конвенції. Тому суд надав зазначеним органам влади вказівки вжити заходів для запобігання виникненню схожих ситуацій у майбутньому.

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

11. Заявники скаржились, що не було проведено ефективного розслідування за фактом смерті їхньої доньки. Це означало, що водій, якого вони звинувачували у ДТП, уникнув як кримінальної, так і цивільної відповідальності. Вони посилались на статтю 6 Конвенції .

12. Суд нагадує, що йому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи. У цій справі Суд вважає, що скарга заявників стосується виключно непроведення державними органами влади ефективного розслідування обставин смерті їхньої доньки. Відповідно, навіть якщо про цю скаргу було повідомлено Уряд як за статтею 2, так і за статтею 6 Конвенції , Суд вважає, що її слід розглядати лише за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції (див. рішення у справах "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine). заява № 22737/04, п. 38, від 12 січня 2012 року, та "Холодков та Холодкова проти України" (Kholodkov and Kholodkova v. Ukraine) [Комітет], заява № 29697/08, пп. 26 та 27, від 7 травня 2015 року). Відповідні частини цього положення передбачають таке:

"1. Право кожного на життя охороняється законом...".

A. Прийнятність