Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Орлик проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Сіофра О'Лірі (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 19 січня 2016 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 27454/11), яку 15 квітня 2011 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Ольга Миколаївна Орлик (далі -заявниця).

2. Заявницю представляв п. І.П. Погасій - юрист, який практикує у м. Кіровограді. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження - п. Б. Бабін з Міністерства юстиції України.

3. 1 грудня 2014 року про заяву було повідомлено Уряд.

4. Заявниця народилася у 1960 році і проживає у смт Олександрівка Кіровоградської області.

5. 3 лютого 2007 року на заявницю було вчинено напад. Згідно зі складеними в подальшому висновками судово-медичних експертів у неї були синці на щелепній ділянці, плечі та стегні, садна в підочній ділянці справа, струс мозку та перелом ребра зі зміщенням. Заявниця стверджувала, що особами, які напали на неї, були пан та пані К., колишні свекор та свекруха її доньки, хоча національними органами влади було встановлено, що на заявницю напала тільки пані К. Інцидент стався на очах дворічної онуки заявниці.

6. 4 лютого 2007 року заявниця подала до міліції заяву.

7. 5 лютого 2007 року заявницю обстежив судово-медичний експерт. Він виявив у неї синці, які було класифіковано як "легкі тілесні ушкодження"

8. 14 лютого 2007 року Олександрівський РВ УМВС України в Кіровоградській області (далі - Олександрівський райвідділ) відмовив у порушенні кримінальної справи за фактом події.

9. 22 лютого 2007 року було проведено судово-медичне обстеження заявниці. Додатково до попередньо виявлених синців судово-медичний експерт встановив наявність у заявниці струсу мозку та перелому ребра зі зміщенням. Експерт класифікував ці ушкодження як "тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості"

10. 20 березня 2007 року прокуратура Олександрівського району скасувала постанову від 14 лютого 2007 року як передчасну та 21 березня 2007 року порушила кримінальну справу за фактом умисного завдання заявниці тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

11. 20 травня 2007 року слідство було зупинено слідчим у зв'язку з неможливістю встановити особу, яка вчинила злочин.

12. 29 серпня та 3 жовтня 2007 року прокуратура Олександрівського району винесла дві постанови про скасування постанови слідчого від 20 травня 2007 року як передчасної.

13. 6 жовтня 2007 року слідчий допитав пана та пані К.

14. 1 грудня 2007 року слідство було знову зупинено слідчим у зв'язку з неможливістю встановити особу, яка вчинила злочин.

15. 10 грудня 2007 року прокуратура Олександрівського району, реагуючи на скаргу заявниці щодо ходу слідства, надала УМВС України в Кіровоградській області вказівку накласти дисциплінарні стягнення на працівників міліції, у провадженні яких перебувала кримінальна справа.

16. 21 січня 2008 року УМВС України в Кіровоградській області надало вказівки Олександрівському райвідділу міліції негайно відновити слідство.

17. 7 квітня 2008 року слідчий доручив судово-медичному експерту встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень заявниці. 22 вересня 2008 року судово-медичний експерт склав висновок, яким було підтверджено висновки експертизи від 22 лютого 2007 року.

18. 15 травня 2008 року УМВС України в Кіровоградській області повідомило заявницю, що на працівників міліції, у провадженні яких перебувала кримінальна справа, було накладено дисциплінарні стягнення.

19. 23 жовтня 2008 року районний суд закрив кримінальну справу щодо пані К. на підставі Закону України "Про амністію" , мотивуючи це тим, що вона має на утриманні літню матір. 24 лютого 2009 року апеляційний суд Кіровоградської області (далі - апеляційний суд) скасував зазначений вирок, не виявивши доказів того, що матір пані К. знаходилася на її утриманні.

20. 1 липня 2009 року слідчий виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пана К.

21. 7 липня 2009 року прокуратура Новомиргородського району склала обвинувальний висновок щодо пані К.

22. 24 липня 2009 року районний суд повернув справу щодо пані К на додаткове розслідування, постановивши, що заявницю не повідомляли про закінчення досудового слідства до 3 липня 2009 року, а отже, їй не було надано достатньо часу на ознайомлення з матеріалами справи. Суд також постановив, що постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пана К. було винесено у порушення вимог законодавства.

23. 13 листопада 2009 року прокуратура Новомиргородського району скасувала постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пана К. від 1 липня 2009 року. Згодом слідчий знову виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пана К.

24. 21 грудня 2009 року було закінчено ще один раунд досудового слідства у справі щодо пані К., і прокуратура Новомиргородського району винесла ще один обвинувальний висновок.

25. 29 березня 2010 року Олександрівський районний суд Кіровоградської області повернув справу щодо К. на додаткове розслідування, постановивши, зокрема, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пана К. була передчасною, оскільки його роль в інциденті не була достатньою мірою з'ясована.

26. 13 липня 2010 року прокуратура Новомиргородського району скасувала постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пана К. 26 травня 2011 року слідчий знову виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пана К.

27. 20 грудня 2011 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області визнав пані К. винною у завданні заявниці тілесних ушкоджень середньої тяжкості та призначив їй покарання у виді обмеження волі строком на два роки, звільнивши засуджену від відбування покарання з випробувальним строком один рік. Суд встановив, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пана К. за фактом тієї ж події була законною. Пані К., прокурор та заявниця оскаржили вирок.

28. 6 березня 2012 року апеляційний суд скасував вирок та закрив кримінальну справу щодо пані К. у зв'язку із закінченням строків давності.

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

29. Заявниця скаржилась, що слідство у її справі було неефективним, а тривалість провадження - надмірною. Вона спочатку посилалася на статті 6 і 13 Конвенції .

30. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, доходить висновку, що зазначені скарги слід розгляди за процесуальним аспектом статті 3 Конвенції (див. рішення у справах "Мута проти України" (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, п. 51, від 31 липня 2012 року, та "Ібрагім Демірташ проти Туреччини" (Ibrahim Demirtas v. Turkeу), заява № 25018/10, пп.18 і 20, від 28 жовтня 2014 року). У статті 3 Конвенції зазначено:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".

А. Прийнятність

31. Суд зазначає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "a" пункту 3 статті 35 Конвенції . Суд також зазначає, що вона не є неї неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

В. Суть

1. Доводи сторін

32. У своїй відповіді на зауваження Уряду заявниця доводила, що слідством були порушені процесуальні вимоги статті 3 Конвенції . Вона доводила, що мала місце затримка в порушенні кримінальної справи: слідчий спочатку відмовив в порушенні кримінальної справи, а згодом слідство неодноразово зупинялося. Внаслідок затримки пані К. було засуджено із запізненням. Згідно з доводами заявниці підтвердженням неефективності слідства також були випадки скасування вищестоящими органами прокуратури різних процесуальних рішень.