Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Будан проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Сіофра О'Лірі (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 15 грудня 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 38800/12), яку 14 червня 2012 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Едуард Юрійович Будан (далі - заявник).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження - п. Б. Бабін з Міністерства юстиції України.

3. 22 квітня 2014 року про заяву було повідомлено Уряд.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1996 році та до свого затримання проживав у с. Жовтень Одеської області.

5. 21 травня 2012 року заявник та його двоюрідний брат М. поїхали до м. Донецька, що знаходиться приблизно у семиста кілометрах від Жовтня.

6. 24 травня 2012 року вони вихопили сумку у жінки, яка сиділа на зупинці трамвая у м. Донецьку.

7. Згідно з твердженнями заявника 24 травня 2012 року його та М. було затримано міліцією на автовокзалі м. Донецька при спробі продати мобільний телефон, який вони знайшли у викраденій сумці.

8. Згідно з наявним у Суду протоколом затримання заявника і М. було затримано міліцією 25 травня 2012 року.

9. 25 травня 2012 року заявника було допитано міліцією, і він показав, що живе у с. Жовтень зі своєю матір'ю, Вірою Одажиу, та двома сестрами, і що він не працює та не навчається. Заявник також засвідчив, що "на даний час [він веде] жебрацький спосіб життя". Крім того, заявник розповів міліції, що 21 травня 2012 року він та М. вирушили з Жовтня до Донецька, аби "заробити трохи грошей". 22 травня 2012 року вони приїхали до м. Донецька та впродовж трьох наступних днів заробляли гроші, виконуючи музику у трамваях, 24 травня 2012 року вони вкрали сумку і пішли на автовокзал м. Донецька, оскільки мали намір повернутися додому, у с. Жовтень. Проте на автовокзалі їх було затримано міліцією.

10. 25 травня 2012 року міліцією заявникові в якості захисника було призначено адвоката Л.

11. 26 травня 2012 року заявника було доправлено до Донецького ізолятора тимчасового тримання.

12. 28 травня 2012 року заявникові було пред'явлено обвинувачення у вчиненні грабежу. Того ж дня слідчий В. надіслав до Київського районного суду м. Донецька подання про обрання заявникові в якості запобіжного заходу тримання під вартою. Він зазначив, що заявник обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до семи років, та що, перебуваючи на свободі, він може перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, переховуватись від слідства та суду, продовжувати злочинну діяльність, оскільки походить з бідної сім'ї і не отримує від неї жодної фінансової підтримки, за місцем своєї реєстрації не проживає, і "з раннього віку займається жебракуванням по всій території України". Слідчий також зазначив, не надавши додаткових пояснень, що у разі звільнення заявник може вплинути на потерпілу.

13. 31 травня 2012 року міліцією заявникові замість адвоката Л. в якості захисника було призначено адвоката П.

14. 1 червня 2012 року Київський районний суд м. Донецька розглянув подання слідчого у присутності заявника та його адвоката, які клопотали перед судом про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням свободи. У суді заявник зазначив, що міліція фізичного впливу на нього не здійснювала.

15. Того дня суд дійшов висновку про обґрунтованість подання слідчого та постановив взяти заявника під варту. Суд зазначив, що заявник за місцем реєстрації не проживає, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до семи років, і, перебуваючи на свободі, може перешкоджати встановленню істини, ухилятись від слідства і суду та продовжувати злочинну діяльність. Заявника було поміщено до Донецького слідчого ізолятора.

16. Цю постанову було оскаржено захисником П., який клопотав до апеляційного суду Донецької області про звільнення заявника під підписку про невиїзд.

17. 13 червня 2012 року апеляційний суд Донецької області залишив постанову від 1 червня 2012 року без змін. Зазначаючи, що хоча заявник має постійне місце проживання в Одеській області, суд вказав, що той факт, що він веде жебрацький спосіб життя, походить з бідної сім'ї та не отримує від неї жодної фінансової підтримки, є підставою для взяття його під варту, а більш м'яким запобіжним заходом, ніж взяття під варту, "виконання [ним] надалі процесуальних обов'язків неможливо забезпечити".

18. 1 березня 2013 року Київський районний суд м. Донецька визнав заявника винним у вчиненні грабежу і призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

19. У своїй заяві заявник стверджував, що 24, 25 і 26 травня 2012 року, "позбавив[ши] [його] сну" і "із застосуванням [до нього] насилля", працівники міліції змусили його підписати документи, що за змістом не відповідали наданим ним раніше усним показам.

II. ВІДПОВІДНІ МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ ТА НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

20. Відповідні положення Кримінально-процесуального кодексу у редакції, чинній на час подій, передбачали:

Стаття 106: Затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину

"Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:

1. коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2. коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3. коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання:

(1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених частинами першою і другою цієї статті;

(2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв'язаний з триманням під вартою;

(3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У разі оскарження затримання до суду скарга затриманого негайно надсилається начальником місця попереднього ув'язнення до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло або якщо скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею протягом п'яти діб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 165-2 цього Кодексу. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови суду.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.

Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи для попереднього ув'язнення, начальник місця попереднього ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.".

Стаття 148: Мета і підстави застосовування запобіжних заходів

"Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.".

Стаття 149: Запобіжні заходи

"Запобіжними заходами є:

(1) підписка про невиїзд;

(2) особиста порука;

(3) порука громадської організації або трудового колективу;

(3-1) застава;