Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Стабровська проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Сіофра О'Лірі (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 15 грудня 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 65055/12), яку 2 жовтня 2012 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Людмила Василівна Стабровська (далі - заявниця).

2. Заявницю, якій було надано правову допомогу, представляв п. О. Левицький - юрист, який практикує у м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження - п. Б. Бабін з Міністерства юстиції України.

3. 1 грудня 2014 року про заяву було повідомлено Уряд.

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася у 1950 році та проживає у м. Києві.

А. Зникнення сина заявниці та ідентифікація його тіла

5. 22 липня 2006 року син заявниці, молодий чоловік 1982 року народження, пішов з дому і не повернувся.

6. Того ж дня на вулиці Києва було знайдено важко пораненого молодого чоловіка, який лежав в непритомному стані. На місце події прибули швидка медична допомога та міліція. Як було зазначено у рапорті працівника Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві (далі - районне управління МВС), лікар надав пояснення, згідно з яким чоловік впав з висоти приблизно п'яти метрів; лікар також вказав прізвище чоловіка, яке співпадало з прізвищем сина заявниці.

7. Пораненого чоловіка було доправлено до лікарні, де його прізвище було записано дещо інакше. 29 липня 2006 року він помер у лікарні. Згідно з результатами розтину трупа смерть чоловіка настала внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми; інші тілесні ушкодження, виявлені на тілі (в тому числі і ті, які спричинили смерть), могли бути отримані в результаті падіння чоловіка.

8. 31 липня 2006 року заявниця, у якої не було інформації про місцезнаходження її сина, повідомила районне управління МВС про його зникнення.

9. 18 вересня 2006 року тіло невідомого чоловіка, знайденого на вулиці, було поховано на міському кладовищі.

10. У березні 2007 року працівники міліції запросили заявницю переглянути фото чоловіка, знайденого на вулиці. Заявниця вказала, що чоловік був дуже схожим на її сина.

11. Після ексгумації тіла чоловіка, знайденого на вулиці, судово-медичні експерти провели дві експертизи ДНК. 14 липня 2008 року вони з ймовірністю 98,73 % дійшли висновку, що це було тіло сина заявниці.

В. Дослідчі перевірки щодо факту смерті сина заявниці

12. 16 жовтня 2006 року прокуратура Подільського району м. Києва (далі - районна прокуратура), провівши дослідчу перевірку, винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом зникнення сина заявниці. Районна прокуратура посилалася на безуспішні оперативно-розшукові заходи міліції та пояснення Г., К., Д. та Л., знайомих сина заявниці, які не змогли надати жодної інформації стосовно його місцезнаходження.

13. 24 травня 2007 року районна прокуратура винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті невстановленого чоловіка, якого було знайдено з тілесними ушкодженнями у непритомному стані на вулиці. Згідно із зазначеною постановою особу чоловіка встановлено не було. Районна прокуратура посилалася на показання Г., К., Л. та інших осіб, які пояснили, що вони знали чоловіка і що він часто говорив про самогубство.

14. 12 вересня 2007 року Подільський районний суд м. Києва скасував постанову від 16 жовтня 2006 року як необґрунтовану та повернув справу для проведення додаткової перевірки.

15. 25 березня 2008 року прокуратура м. Києва скасувала постанову від 24 травня 2007 року як необґрунтовану та повернула справу для проведення додаткової перевірки з метою встановлення обставин події та особи померлого.

16. На додаток до згаданих постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, у період з 2007 по 2012 рік районне управління МВС та районна прокуратура більше десяти разів виносили постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом зникнення та смерті сина заявниці. Ці постанови скасовувалися вищестоящими судами і органами прокуратури як необґрунтовані, а матеріали справи поверталися на додаткову перевірку. Зокрема, 3 серпня 2011 року Подільський районний суд м. Києва повернув матеріали справи на додаткову перевірку, вказавши на необхідність проведення огляду місця події із залученням судово-медичного експерта. Суд, серед іншого, вказав на необхідність виготовлення детальної схеми та фотографій місця події; допиту експерта з метою з'ясування питання чи міг син заявниці впасти з будинку, та, якщо так, чи міг він зазнати тілесних ушкоджень, виявлених на його тілі; та вжиття додаткових заходів для встановлення потенційних свідків.

17. В останній постанові від 9 серпня 2012 року прокуратура Подільського району м. Києва відмовила в порушенні кримінальної справи за фактом смерті сина заявниці. Згідно з цією постановою в особі чоловіка, знайденого на вулиці, з високим ступенем ймовірності було встановлено сина заявника. Він міг отримати тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, внаслідок падіння; доказів насильницької смерті знайдено не було, а сама подія, як вбачалося, не носила кримінального характеру.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

18. Відповідні положення національного законодавства наведено в рішенні у справі "Муравська проти України" (Muravskaya v. Ukraine) (заява № 249/03, пп. 35 і 36, від 13 листопада 2008 року).

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

19. Заявниця скаржилась, що національні органи влади не провели ефективного розслідування за фактом смерті її сина. Вона посилалася на статтю 2 Конвенції , відповідні положення якої передбачають таке:

"1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання...".

A. Прийнятність

20. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції . Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

21. Уряд стверджував, що національні органи влади вжили усіх необхідних заходів для збирання доказів та встановлення обставин смерті сина заявниці. Заявниці було надано належний доступ до матеріалів справи, і вона могла брати активну участь у провадженні.