17 вересня 2014 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), судді,

а також Карен Рейд (<…>), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані в дати, наведені у таблиці в додатку,

враховуючи офіційні декларації щодо дружнього врегулювання у справах,

після обговорення постановляє таке рішення:

Список заявників наведено у таблиці в додатку.

Про скарги заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість кримінальних проваджень у їх справах і відсутність в національному законодавстві будь-яких ефективних засобів захисту було повідомлено Уряд України (далі - Уряд). Скарги, викладені у деяких заявах, що стосуються тих самих фактів, також було комуніковано за іншими положеннями Конвенції.

Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, згідно з якими заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у цих заявах, в обмін на зобов'язання Уряду сплатити їм суми, наведені у додатку в таблиці. Ці суми буде конвертовано в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачено протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку.

Виплата вищезазначених сум становитиме остаточне вирішення справи.

Беручи до уваги подібність предмета скарг, Суд вважає доцільним розглядати їх разом в єдиному рішенні.

Суд бере до уваги у кожній справі факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв. Враховуючи викладене, справи слід вилучити з реєстру справ.