Це рішення є остаточним. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Барсукови проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), судді,

та Мілан Блашко (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 3 лютого 2015 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 23081/07), яку 23 квітня 2007 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянка України пані Лідія Миколаївна Барсукова. 14 серпня 2011 року пані Наталія Валеріївна Барсукова приєдналася до цієї справи в якості другої заявниці.

2. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений, на той час - пані Валерія Лутковська.

3. 14 листопада 2011 року про заяву було повідомлено Уряд.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниці народилися у 1938 і 1972 роках відповідно та проживають у м. Донецьку.

5. 13 жовтня 2001 року Ярослав Барсуков, онук першої заявниці та син другої заявниці, 1992 року народження, а також його друг Н.П. при перетині вулиці були збиті легковим автомобілем. Ярослав Барсуков помер у лікарні від отриманих травм, а Н.П. зазнав легких тілесних ушкоджень. У день, коли сталася ДТП, міліція оглянула місце події, встановила особу водія (О.Ф.) та допитала його, а також кількох свідків.

6. 17 жовтня 2001 року Донецьке міське управління УМВС України в Донецькій області порушило щодо О.Ф. кримінальну справу за підозрою у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. У різні дати обидві заявниці були допущені до провадження в якості потерпілих.

7. 26 листопада 2001 року після опитування свідків та проведення кількох експертиз працівники міліції закрили справу. Вони дійшли висновку, що О.Ф. не мав технічної можливості уникнути зіткнення, оскільки обидва хлопця раптово з'явилися з-за автомобіля, припаркованого на узбіччі дороги.

8. На підставі скарг родини Барсукових щодо поверховості слідства 8 січня 2002 року вищезазначену постанову було скасовано, а справу повернуто на додаткове розслідування.

9. У період з січня 2002 року по червень 2008 року провадження неодноразово закінчувалось (а саме, 30 січня і 15 квітня 2002 року, 8 травня, 1 серпня і 30 жовтня 2003 року) у зв'язку з відсутністю складу злочину у діях О.Ф. Вищезазначені постанови згодом (зокрема, 8 січня і 22 березня 2002 року, 3 березня, 19 травня і 26 вересня 2003 року та 4 серпня 2004 року) скасовувалися вищестоящими правоохоронними органами або судами з посиланням на різні недоліки слідства та вказівками щодо проведення додаткових слідчих дій з метою зібрання доказів.

10. 12 травня 2005 року заступник Міністра внутрішніх справ України повідомив першу заявницю, що на підставі її скарг було проведено перевірку службової діяльності ГУМВС України в Донецькій області щодо розслідування ДТП. За результатами перевірки було виявлено численні недоліки, а на начальника відділення з розслідування ДТП СУ УМВС України в Донецькій області та старшого слідчого відділення з розслідування ДТП було накладено дисциплінарні стягнення.

11. 8 червня 2005 року на підставі скарг заявниць прокуратура Донецької області доручила першому заступнику начальника УМВС України в Донецькій області здійснити перевірку якості розслідування у справі Ярослава Барсукова. Прокуратура звернула увагу на численні недоліки, допущені під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема працівники міліції не зафіксували положення тіла Ярослава Барсукова після зіткнення; не встановили точне місце зіткнення; не встановили особу власника припаркованого автомобіля, з-за якого діти вискочили на дорогу; не сфотографували місце ДТП; не оглянули салон автомобіля О.Ф.; не перевірили вміст алкоголю у крові О.Ф.; не опитали продавця кіоску, яка була свідком ДТП.

12. 18 червня 2005 року Управління МВС України в Донецькій області визнало недоліки, допущені під час розслідування обставин ДТП, але дійшло висновку, що строк давності для притягнення відповідного працівника міліції до дисциплінарної відповідальності закінчився.

13. У квітні 2008 року О.Ф. було пред'явлено обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, а у червні 2008 року матеріали його справи було направлено на розгляд до Ворошиловського районного суду м. Донецька. У цьому провадженні перша заявниця подала цивільний позов. Залишається нез'ясованим, чи подавала цивільний позов друга заявниця.

14. У період з червня 2008 року по вересень 2011 року було призначено близько сорока судових засідань. Близько двадцяти з них було відкладено або перенесено на іншу дату у зв'язку з неявкою свідків, неявкою сторони захисту у зв'язку із захворюванням або з інших причин, а також з різних причин адміністративного характеру, таких як відсутність обладнання для запису засідання або відсутність головуючого судді.

15. 23 вересня 2011 року суд дійшов висновку, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів вчинення О.Ф. злочину внаслідок недбалості. Суд також закрив провадження у справі на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" , яким передбачалося, зокрема, звільнення від покарання інвалідів, які вчинили злочини з необережності. Як випливає з наявних матеріалів, це рішення не оскаржувалося.

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

16. Заявниці скаржились, що розслідування ДТП, яка спричинила смерть їхнього близького родича, було надмірно тривалим і неефективним. Вони посилались на статті 1, 6, 13, 17, 18 і 53 Конвенції та статтю 3 Протоколу № 7 до Конвенції.

17. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, доходить висновку, що зазначену скаргу слід розглядати за статтею 2 Конвенції, що є відповідним положенням (див., наприклад, рішення від 12 січня 2012 року у справі "Ігор Шевченко проти України" (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, п. 38). У відповідній частині цього положення зазначено таке:

"1. Право кожного на життя охороняється законом. ...".

A. Прийнятність

18. Уряд зазначив, що обидві заявниці мають право подати відповідну заяву, та не надав жодних інших зауважень з приводу прийнятності цієї скарги.