Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції . Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Воробйов проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Марк Віллігер (<…>), Голова,

Енн Пауер-Форд (<…>),

Ганна Юдківська (<…>),

Вінсент А. Де Гаетано (<…>),

Андре Потоцький (<…>),

Хелена Єдерблом (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

та Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 23 вересня 2014 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 28242/10), яку 20 квітня 2010 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Юрій Вячеславович Воробйов (далі - заявник).

2. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

3. 24 вересня 2012 року про заяву було повідомлено Уряд.

4. Заявник народився у 1972 році та до його затримання проживав у м. Керч: У 2000 році він захворів на туберкульоз легень. Досі невідомо, чи отримував заявник під час перебування на волі будь-яке лікування цього захворювання.

І. КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ЗАЯВНИКА ТА ПОБУТОВІ УМОВИ ТРИМАННЯ ЙОГО ПІД ВАРТОЮ

A. Кримінальне провадження

5. 31 січня 2009 року заявника було затримано за підозрою у вчиненні збройного грабежу і доправлено до відділу міліції. Заявник стверджував, що у відділі міліції він зазнав жорстокого поводження і його примусили підписати відмову від свого права на захисника. Проте він не надав жодних документальних доказів того, що в той день зазнав ушкоджень. Не надавши жодних додаткових деталей або доказів, заявник також стверджував, що йому не надали достатньо часу для підготовки свого захисту. Того ж дня заявника було допитано за відсутності захисника.

6. 27 квітня 2009 року Керченський міський суд Автономної Республіки Крим визнав заявника винним у незаконному поводженні зі зброєю та збройному розбійному нападі і обрав йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на дев’ять років з конфіскацією всього належного йому майна. Вирок ґрунтувався на численних доказах, включаючи свідчення, надані самим заявником під час судового розгляду, в яких він визнав факт придбання зброї та проникнення до квартири з метою пограбування літньої жінки. Заявник не оскаржував вирок у апеляційному порядку.

7. У невизначену дату він подав до Верховного Суду України касаційну скаргу та поскаржився, що докази проти нього було сфальсифіковано, що суд першої інстанції не розглянув належним чином покази свідків та докази, а також що його вину не було встановлено у належний спосіб. Він не скаржився на відсутність доступу до захисника або недостатній час для підготовки свого захисту. 15 жовтня 2009 року Верховний Суд України відмовив у задоволенні його касаційної скарги як необґрунтованої. Заявник отримав копію цієї ухвали 27 жовтня 2009 року.

8. 10 січня 2011 року Суд попросив заявника надати копії відповідних документів з кримінальної справи. Заявник звернувся з цього приводу до суду першої інстанції. 16 березня 2011 року голова суду першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання, зазначивши про відсутність у національному законодавстві відповідних підстав.

9. Заявник неодноразово звертався з клопотаннями про надання йому судом першої інстанції доступу до матеріалів справи, але безрезультатно.

B. Побутові умови тримання під вартою

10. З 1 лютого по 26 березня 2009 року заявник перебував під вартою у Сімферопольському ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ). З 26 березня по 7 липня 2009 року він перебував у медичній частині Сімферопольського слідчого ізолятора (СІЗО). За твердженнями заявника, умови тримання його у ІТТ та СІЗО були жалюгідними.

11. З 7 по 13 липня 2009 року заявник перебував у міжобласній спеціалізованій лікарні для хворих на туберкульоз при виправній колонії № 7.

12. З 13 липня по 14 серпня 2009 року заявник перебував у міжобласній спеціалізованій туберкульозній лікарні при виправній колонії № 61.

13. 14 серпня 2009 року заявника перевели назад до виправної колонії № 7, де він і залишався до 1 грудня 2010 року. За твердженнями заявника, восени температура у камерах становила близько 12 °С, тоді як узимку вона була лише на два градуси вищою за температуру надворі. У вікнах в камерах замість скла була поліетиленова плівка, камери були вогкими, а харчування - неналежним. Заявник не надав жодних додаткових деталей щодо камер або харчування.

14. Уряд стверджував, що опис заявником побутових умов тримання у виправній колонії № 7 був недостовірним. За твердженнями Уряду, приміщення виправної колонії опалювалися власною котельнею, яка у 2009 році почала працювати з 21 жовтня, тоді як у 2010 році вона почала працювати з 8 жовтня. В осінньо-зимові періоди 2009-2011 років температура у приміщеннях виправної колонії становила: 18-20 °С - у житлових приміщеннях, 20-22 °С - у лікарняних закладах та 25-27 °С - у приміщеннях банно-прального комплексу. До настання сезону холодів усі вікна у приміщеннях виправної колонії були належним чином засклені. У палатах була природна вентиляція та щоденно вимірювалася вологість повітря. Рівень вологості повітря становив 44 %, що є нормою. Харчування, яке отримував заявник, відповідало національному законодавству. Уряд підтвердив свій опис умов тримання у виправній колонії № 7 довідками, наданими адміністрацією виправної колонії.

15. 1 грудня 2010 року заявника було переведено до Сімферопольської виправної колонії № 102, в якій відбували покарання здорові засуджені. Там його тримали до 27 січня 2011 року.

16. З 27 січня по 9 лютого 2011 року заявник перебував у виправній колонії № 7.

17. З 9 лютого 2011 року і надалі заявник перебував у виправній колонії № 102.

II. МЕДИЧНА ДОПОМОГА В УСТАНОВАХ ДОСУДОВОГО УВ’ЯЗНЕННЯ ТА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

18. За твердженнями заявника, 1 лютого 2009 року він повідомив фельдшера ІТТ про те, що хворіє на туберкульоз. За твердженнями Уряду, заявник не повідомляв адміністрацію ІТТ про те, що у нього є проблеми зі здоров’ям.

19. 5 лютого 2009 року за результатами флюорографічного обстеження легень заявника у нього було виявлено зміни у легенях і йому було рекомендовано пройти огляд у спеціаліста.

20. 9 лютого 2009 року у протитуберкульозному диспансері № 1 у м. Керчі заявник здав аналізи крові та мокротиння і пройшов огляд у спеціаліста. Того ж дня адміністрація ІТТ звернулася до протитуберкульозного диспансеру з проханням оцінити, чи потребує заявник у зв’язку з його захворюванням на туберкульоз лікування та ізоляції.

21. 2 березня 2009 року заявник пройшов у протитуберкульозному диспансері ще одне рентгенологічне обстеження. Рентгенолог, який проводив обстеження, зазначив, що у заявника "диссемінований туберкульоз легень у фазі інфільтрації". Проте проведені того ж дня лабораторні аналізи не підтвердили цей діагноз, не виявивши у крові та мокротинні заявника бактерій туберкульозу.

22. 19 березня 2009 року лікарі протитуберкульозного диспансеру, вивчивши результати вищезазначених діагностичних тестів та досліджень, дійшли висновку, що: (і) виявлені на флюорографічних знімках зміни у легенях заявника були пост-тубекульозними рубцями, які вказували на те, що його захворювання на туберкульоз було вилікувано; (іі) у крові та мокротинні заявника не було бактерій туберкульозу; (ііі) заявник не потребує лікування або ізоляції; та (iv) він підпадає під групу 5.1 (див. нижченаведений наказ Міністерства охорони здоров’я України від 9 червня 2006 року № 384). Ці висновки було передано адміністрації ІТТ.

23. 26 березня 2009 року після прибуття заявника до СІЗО було виявлено, що його захворювання на туберкульоз знову активізувалося. Його помістили до медичної частини СІЗО та почали давати йому протитуберкульозні препарати. Він також здав невстановлену кількість діагностичних аналізів з метою встановлення конкретної форми туберкульозу. Заявник не надав додаткових деталей щодо свого лікування від туберкульозу у СІЗО.

24. 8, 9 та 10 липня 2009 року заявник здав аналіз мокротиння та пройшов рентгенологічне обстеження грудної клітини.

25. З 13 липня по 14 серпня 2009 року заявник пройшов бронхоскопічне дослідження і йому діагностували інфільтрований рецидив туберкульозу та хронічний бронхіт. Йому призначили лікування від захворювань, яке він згодом отримав. У матеріалах справи міститься довідка, в якій зазначено, що лікування туберкульозу, яке з 13 по 22 липня 2009 року проходив заявник, було "неефективним".

26. 17 та 19 серпня 2009 року заявник пройшов мікроскопічне дослідження мокротиння.

27. 8 жовтня 2009 року заявник пройшов рентгенологічне обстеження грудної клітини.

28. 28 жовтня 2009 року курс лікування заявника від туберкульозу було змінено.

29. 8 грудня 2009 року заявника оглянув лікар, який діагностував у нього шийно-грудний остеохондроз.

30. 17 грудня 2009 року заявник пройшов ще одне мікроскопічне дослідження мокротиння.

31. 20 січня 2010 року рентгенологічне обстеження грудної клітини заявника виявило "позитивну динаміку" стану його легень.

32. 22 квітня 2010 року заявника оглянув невропатолог та діагностував йому остеохондроз поперекового відділу хребта.

33. 27 квітня 2010 заявник пройшов чергове рентгенологічне обстеження грудної клітини.

34. 28 квітня 2010 року заявник пройшов радіологічне дослідження попереково-грудного відділу хребта і йому було діагностовано дифузний остеопороз та остеосклероз. Того ж дня його оглянув невропатолог, який призначив ліки від цих захворювань. Згодом заявник отримав ці ліки. До Суду більше не надходило жодної подальшої інформації про тяжкість остеопорозу, остеосклерозу та остеохондрозу заявника або динаміки їхнього розвитку.

35. 30 квітня 2010 року заявника оглянув терапевт. 5 травня 2010 року заявникові зробили електрокардіограму і спірографію та провели аналізи мокротиння.

36. 11 травня 2010 року заявника повторно оглянув терапевт, який діагностував йому хронічний бронхіт та призначив ліки, які заявник згодом отримав. Заявник не повідомив Суд щодо динаміки розвитку свого захворювання на бронхіт.

37. 14 липня 2010 року курс лікування заявника від туберкульозу було змінено.

38. 4 серпня 2010 року було проведено мікроскопічне дослідження мокротиння заявника, за результатами якого не виявлено збільшення кількості бактерій туберкульозу.

39. 11 серпня 2010 року заявник пройшов чергове рентгенологічне обстеження грудної клітини.

40. 5 жовтня 2010 року заявник пройшов чергове мікроскопічне дослідження мокротиння, за результатами якого не було виявлено бактерій туберкульозу.

41. 3 листопада 2010 року заявник пройшов рентгенологічне обстеження грудної клітини.

42. Лікування заявника від туберкульозу було завершено 26 листопада 2010 року у зв’язку з його одужанням. Його зареєстрували як особу, яка потребує регулярних планових рентгенологічних обстежень легень.

43. 27 січня 2011 року заявник пройшов лабораторне та рентгенологічне обстеження, які підтвердили, що він одужав після туберкульозу і більше не потребує лікування.

44. Не надавши жодних доказів або додаткових деталей, заявник стверджував у своїй заяві до Суду, що у результаті лікування від туберкульозу у нього погіршився зір, а також що на ліки від туберкульозу, які він отримував, у нього була алергія.

III. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 9 червня 2006 року № 384 "Про затвердження Протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз"

45. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України № 384 існує п’ять категорій та п’ять груп для обліку тих, хто хворіє на туберкульоз або може бути інфікований ним. Осіб із залишковими змінами у різних органах після вилікування туберкульозу віднесено до групи 5.1.

46. У відповідній частині наказу зазначено таке:

"... Діагностика (виявлення) туберкульозу ... проводиться у три етапи:

1. Збір скарг і анамнезу.

2. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.

3. Дослідження мокротиння на кислото-стійкі бактерії.

Якщо на рентген-флюорограмі виявлені будь-які зміни, пацієнт навправляється на триразове дослідження мокротиння на КСБ.

При діагностиці туберкульозу пріоритет надають лабораторній діагностиці - виявленню кислото-стійких бактерій або мікобактерій культуральним методом.

Особи, яких віднесено до групи 5.1, мають проходити рентген грудної клітини не менше одного разу в шість місяців протягом першого року здійснення моніторингу".

І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ У ЗВ’ЯЗКУ З УМОВАМИ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ

47. Заявник скаржився, що умови тримання його у виправній колонії № 7, СІЗО та ІТТ були неналежними та не відповідали вимогам статті 3 Конвенції . Зокрема, умови тримання його під вартою в останньому закладі призвели до рецидиву його захворювання на туберкульоз. У статті 3 Конвенції зазначено таке: