Уряд України і Уряд Федеративної Республіки Німеччина, що надалі іменуються Сторонами,

висловлюючи тверду волю забезпечити права людини та основні свободи так, як вони, насамперед, викладені у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 р., Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 р. і в інших міжнародно-правових нормах, а також в положеннях та зобов'язаннях Наради з безпеки та співробітництва в Європі,

спираючись на Спільну декларацію про основи відносин між Федеративною Республікою Німеччина і Україною від 10 червня 1993 року, що відкриває можливості для широкого співробітництва між обома Сторонами,

у відповідності до Угоди між Урядом Федеративної Республіки Німеччина та Урядом України про культурне співробітництво від 15 лютого 1993 року,

беручи до уваги, що реабілітація осіб німецької національності, які стали жертвами політичних репресій та повернення депортованих з території України в місця їх колишнього проживання є актом історичної справедливості,

враховуючи, що належне вирішення питань повернення депортованих осіб німецької національності в Україну та забезпечення умов німецької меншини в Україні і української меншини в Німеччині є важливою основою для плідної і різнобічної співпраці між народами України і Німеччини,

усвідомлюючи те, що заходи по добровільному поверненню осіб німецької національності і їх поселення в Україні потребує значних фінансових і матеріально-технічних витрат, тісної координації зусиль Сторін, необхідних для досягнення цієї мети,

домовились про таке:

1. Сторони домовились про правову обов'язковість по відношенню до них норм щодо захисту національних меншин, які викладені у Документі Копенгагенської наради по людському виміру Нарад з питань безпеки та співробітництва в Європі від 29 червня 1990 р., а також в інших документах НБСЄ.

2. Особи, які належать до німецької меншини в Україні і української меншини в Німеччині мають право відповідно до законодавства сторін - поодинці або разом з іншими членами своєї групи вільно проявляти, зберігати та розвивати свою етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність. Вони мають право вільно користуватися рідною мовою в побуті та серед громадськості обмінюватися інформацією на ній, розповсюджувати її, мати доступ до неї. Вони мають право у повному обсязі та ефективно користуватися правами людини та основними свободами без будь-якої дискримінації та у повній відповідності із Законом.

1. Україна зобов'язується реабілітувати осіб німецької національності, які в 1930-1940-і роки були жертвами переслідувань, відновити їх права і про це офіційно повідомити. Україна сприятиме і допомагатиме поверненню депортованих громадян німецької національності та поселенню в місцях їх історичного проживання і залученню до усіх сфер суспільного життя. Уряд Федеративної Республіки Німеччина цінує ці зусилля і працюватиме спільно з Урядом України для здійснення цих цілей згідно з Угодою.

2. Сторони погоджуються у тому, що представники німецької меншини, які вже проживають в Україні, будуть залучені до цієї спільної роботи.

3. Сторони будуть залучати до цієї спільної роботи також інших осіб німецької національності, які переселятимуться в Україну. Україна має намір також і для цього кола осіб створювати передумови для їх залучення до усіх сфер суспільного життя. Уточнення щодо цього будуть розроблені урядовою комісією.

4. Український Уряд гарантує законодавче врегулювання положень цієї Угоди в майбутньому.