Це рішення є остаточним, проте його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Реус та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<...>), Голова,

Боштьян М. Зупанчіч (<...>),

Вінсент А. Де Гаетано (<...>),

та Стівен Філліпс (<...>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 23 вересня 2014 року

постановляє таке рішення, яке було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 40587/07), яку 08 вересня 2007 року подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) четверо громадян України та один громадянин Молдови, зазначені у додатку (далі - заявники).

2. Заявників представляв пан Б. Фокій - адвокат, що практикує у м. Чернівцях. Уряд України (далі - Уряд) представляв В. о. Урядового уповноваженого М. Бем з Міністерства юстиції України.

3. Заявники скаржилися, що розслідування на національному рівні смерті їх родича було неефективним.

4. 22 листопада 2012 року про заяву було повідомлено Уряд.

5. Уряд Молдови не використав своє право вступити у справу, передбачене пунктом 1 статті 36 Конвенції та правилом 44 Регламенту Суду.

6. П’ятий заявник (п. Георгій Леонтійович Чебан) помер 12 червня 2008 року. Його син, Олександр Георгійович Чебан, другий заявник у цій справі, висловив бажання підтримувати заяву від імені свого батька.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Усі зазначені в додатку заявники є родичами п. Чебана І.Г.

8. 23 грудня 2000 року Чебана І.Г. збив автомобіль, коли він переходив вулицю у м. Чернівці. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він помер у лікарні.

9. 30 грудня 2000 року слідчим слідчого відділу Чернівецького міського відділу (далі - СВ ЧМВ) УМВС України в Чернівецькій області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди з огляду на відсутність в діях Т., водія автомобіля, складу злочину.

10. 16 січня 2001 року прокуратурою м. Чернівців було скасовано постанову від 30 грудня 2000 року як необґрунтовану та порушено кримінальну справу за порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого.

11. 16 березня, 23 серпня, 17 вересня 2001 року, 15 травня 2002 року, 11 липня та 27 грудня 2003 року слідчими СВ ЧМВ УМВС України в Чернівецькій області кримінальна справа закривалася у зв’язку з відсутністю в діях Т. складу злочину.

12. За скаргами заявників ці постанови скасовувались наглядовими органами як необґрунтовані, а розслідування поновлювалось. Скасовуючи постанови про закриття кримінальної справи, наглядові органи вказували на неповноту зібраних доказів та недоліки розслідування. Зокрема, 10 лютого 2004 року постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців було скасовано постанову про закриття кримінальної справи від 27 грудня 2003 року у зв’язку з її необґрунтованістю та зазначено про наявність у справі низки суперечностей, не усунутих всупереч чисельним вказівкам слідчим у цій справі. Суд вказав на необхідність організації додаткових слідчих дій, в тому числі проведення експертиз.

13. 06 квітня 2005 року слідчим СВ УМВС України в Чернівецькій області було винесено постанову про закриття кримінальної справи у зв’язку з відсутністю в діях Т. складу злочину. Слідчий посилався на висновок експерта, у якому стверджувалося про відсутність у Т. технічної можливості уникнути зіткнення; у той же час у матеріалах справи зазначалось, що Чебан І.Г. порушив правила дорожнього руху.

14. 06 січня 2006 року Шевченківський районний суд м. Чернівців визнав цю постанову про закриття кримінальної справи законною і обґрунтованою та відмовив в її скасуванні.

15. 14 березня 2006 року та 10 квітня 2007 року апеляційний суд Чернівецької області та Верховний Суд України відповідно залишили рішення суду першої інстанції без змін.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

16. Відповідні положення національного законодавства зазначено у справі "Каверзін проти України" (рішення від 15 травня 2012 року, № 23893/03).

ПРАВО

17. П’ятий заявник помер під час розгляду справи Судом (див. пункт 6). Не заперечувалося, що його син, Олександр Георгійович Чебан, має право підтримувати заяву від його імені, і Суд не бачить підстав постановити інакше (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Калло проти Угорщини" (Kalloо v. Hungary), заява № 30081/02, п. 25, від 11 квітня 2006 року).

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ

18. Заявники скаржилися на неефективність розслідування смерті Чебана І.Г.

19.Статтею 2 Конвенції, яка стосується цієї скарги, передбачено таке:

"1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання (...)".

A. Прийнятність

20. Уряд стверджував, що заявники не вичерпали національні засоби юридичного захисту. Зокрема, заявники мали звернутися до національних судів з цивільними позовами про відшкодування шкоди, завданої стверджуваним неефективним розслідуванням у кримінальній справі.

21. Заявники заперечували ефективність засобу, запропонованого Урядом.

22. Суд зазначає, що Уряд посилався лише на теоретичну можливість подання позову про відшкодування шкоди, завданої неефективним розслідуванням, але не довів, що цей засіб юридичного захисту був доступним на практиці. Зокрема, Уряд не навів жодної справи, у якій суди задовольнили таку вимогу. Тоді як до функцій Суду не належить ухвалення рішень щодо неврегульованих питань національного законодавства, відсутність відповідної судової практики вказує на сумнівність цього засобу юридичного захисту на практиці. Тому, лишаючи осторонь питання про те, чи міг запропонований Урядом засіб юридичного захисту надати адекватне відшкодування у зв'язку зі скаргою заявників, Суд вважає, що від заявника не вимагалося вичерпання цього засобу юридичного захисту (див. рішення у справі "Олександр Ніконенко проти України" (Aleksandr Nikonenko v. Ukraine), заява № 54775/08, п. 36, від 14 листопада 2013 року). Отже, відповідні заперечення Уряду мають бути відхилені.

23. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у значенні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.

B. Суть

24. Заявники стверджували, що провадження на національному рівні було надміру тривалим, протягом розслідувань ігнорувалися вказівки наглядових органів і що розслідуванням бракувало комплексності та ретельності.