26 серпня 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Енн Пауер-Форд (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 20 вересня 2006 року,

з огляду на односторонню декларацію щодо вилучення Судом заяви з реєстру справ, подану Урядом держави-відповідача 31 січня 2011 року, та відповідь заявниці на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявниця - пані Надія Іванівна Гаврилова, громадянка України, народилася у 1942 році та проживає у м. Житомирі.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривале провадження на національному рівні, у якому вона виступала стороною.

Посилаючись на статтю 13 Конвенції, заявниця також скаржилася, що суд та прокуратура не здійснили належних дій для захисту її майнових прав, оскільки усі її скарги, подані до цих органів, були безуспішними. Також вона скаржилася за статтею 1 Першого протоколу на фінансові втрати, понесені нею внаслідок тривалого провадження. Крім цього, заявниця, не посилаючись на жодну статтю Конвенції, скаржилася на брак доступу до суду.

Про заяву в частині скарг на тривалість провадження на національному рівні було повідомлено Уряд.

1. Заявниця скаржилась на тривалість провадження на національному рівні. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 Конвенції.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 31 січня 2011 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувались у цій частині заяви. Пізніше Урядом було запропоновано Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачає таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці у національних судах.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений, заявляю, що Уряд України пропонує сплатити ex gratia пані Надії Іванівні Гавриловій 650 (шістсот п’ятдесят) євро.

Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує Суду прийняти цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Ця сума буде конвертована в національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу та звільнена від будь-яких податків. Вона буде виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати заявниці належної їй суми протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнюватиме граничній позичковій ставці Європейського центрального банку в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи.".

У листі від 18 березня 2011 року заявниця вказала, що вона не погоджується з умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, передбачених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо: