Стислий виклад.

Заявники скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) на тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Деякі заявники подали також інші скарги за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявники за заявами N 54191/11, 54192/11, 57115/11, 58812/11, 2109/12, 2121/12 та 50625/12 померли під час розгляду справи Європейським судом. Їх спадкоємці та найближчі родичі висловили бажання підтримувати вказані заяви.

Заяви, наведені у Додатку 1 (крім заяви N 44587/12), були визнані Європейським судом неприйнятними з різних підстав: як явно необґрунтовані; з огляду на відсутність значної шкоди; як подані з порушенням шестимісячного строку.

Щодо інших заяв, зазначених в Додатку 2, Європейський суд, враховуючи усталену практику розгляду справ щодо невиконання національних рішень, встановив порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Європейський суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО

"1. Вирішує об'єднати заяви, наведені у Додатку 1 (крім заяви N 44587/12), і оголосити їх неприйнятними.