3 червня 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані в різні дати, наведені у таблиці в додатку,

з огляду на односторонні декларації, подані Урядом держави-відповідача в дати, наведені у таблиці в додатку, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ та відповіді заявників на ці декларації,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено у таблиці в додатку.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявники скаржились за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження, а у заявах № 43768/12 та № 63112/12 також за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу захисту у цьому зв’язку.

Про заяви було повідомлено Уряд.

Заявники скаржились на тривалість провадження у справах, в яких вони виступали сторонами. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 Конвенції . Заявники у заявах № 43768/12 та № 63112/12 також скаржилися за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу захисту у зв’язку з цим.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листами, надісланими в різні дати (див. таблицю, наведену в додатку), Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось цією частиною заяв. Уряд також запропонував Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнав надмірну тривалість розгляду національними судами справ заявників, а у заявах № 43/768 та 63112/12 також відсутність ефективного засобу захисту у зв’язку з цим. Уряд запропонував виплатити заявникам суми, наведені у таблиці в додатку, та закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Ці суми є відшкодуванням будь-якої та усієї матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. Вони мають бути конвертовані в національну валюту держави відповідача на день здійснення платежу, звільнені від будь-яких податків та виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати заявникам належних сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню (simple interest), що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справ.

Листами від різних дат, які наведені у таблиці в додатку, заявники зазначили, що вони не погоджуються з умовами односторонніх декларацій.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики (див., зокрема, рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини"(Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; ухвалу у справі "70В ВАЗА проти Польщі" (WAZA Spoika z о.о. v. Poland), заява № 11602/02, від 26 червня 2007 року, та ухвалу в справі "Сульвінська проти Польщі" (Sulwiriska v. Poland), заява № 28953/03).