12 жовтня 2004 року Володимира Поживотька, який був чоловіком Наталії Миколаївни Поживотько (перша заявниця) і сином Марії Миколаївни Поживотько (друга заявниця), було застрелено в одному із місцевих барів. Того ж дня слідчим прокуратури було порушено кримінальну справу за фактом вбивства і розпочато розслідування у зв'язку зі смертю.

У лютому 2005 року Л. зізнався у тому, що він застрелив потерпілого. У той же день Л. було заарештовано, а через декілька днів було звільнено з-під варти у зв'язку з відсутністю доказів для пред'явлення йому обвинувачення у скоєнні злочину.

З 2005 року кримінальна справа неодноразово закривалась, постанови про закриття неодноразово скасовувались, а справа передавалась для проведення подальшого розслідування.

Прокуратурою неодноразово надавались слідчому вказівки щодо проведення подальшого розслідування. Станом на 25 квітня 2012 року провадження тривало.

Заявниці скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) на те, що державні органи не провели ефективне розслідування загибелі пана В. Поживотька, посилаючись на статті 2, 13, 14 та 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявниці також скаржилися, посилаючись на статті 6, 13 та 17 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу, що врожай насіння соняшника, що належав пану В. Поживотьку, був незаконно присвоєний його партнерами по бізнесу. Європейським судом ця частина заяви була відхилена як явно необґрунтована відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.