01.05.2005 о 17 год. заявника доставили до Орджонікідзевського районного відділу Харківського міського управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області. Після обшуку заявника працівники міліції виявили у його кишені якусь коричневу траву. Заявника затримали на підставі статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою дозволяється тримання строком до трьох діб з метою вивчення вилученої речовини.

03.05.2005 слідчий допитав заявника щодо розбою, скоєного в середині квітня 2005 року і, як стверджувалося, заявник зізнався у його вчиненні. 04.05.2005 щодо заявника та кількох інших осіб було порушено кримінальну справу за фактом розбою. О 20 год. 04.05.2005 слідчий затримав заявника за підозрою у вчиненні розбою.

О 18 год. 06.05.2005 заявника доставили до суду, який обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Того ж дня заявнику було пред'явлено офіційне обвинувачення у вчиненні розбою.

13.05.2005 Орджонікідзевський районний суд постановив, що затримання заявника 04.05.2005 було незаконним, оскільки він уже утримувався в приміщенні Орджонікідзевського районного відділу міліції і не було ознак того, що він хотів втекти.

За твердженнями заявника, під час тримання його під вартою працівники міліції піддавали його психологічному тиску та жорстокому поводженню фізичного характеру. Зокрема, йому було завдано удару ногою в ліве око, що призвело до погіршення зору. У подальшому заявнику надавалося лікування, в тому числі - хірургічне.

До Європейського суду з прав людини заявник скаржився за ст. 3 Конвенції на ненадання йому своєчасної медичної допомоги під час тримання під вартою, однак Європейський суд визнав необґрунтованими скарги у цьому зв'язку.

Також заявник скаржився за п. 1 ст. 5 Конвенції на те, що його затримання з 01.05.2005 до 04.05.2005 та затримання 04.05.2005 були незаконними. Крім цього, заявник скаржився за п. 3 ст. 5 Конвенції на те, що він не був негайно доставлений до судді. У зв'язку з цим заявник також посилався на п. 5 ст. 5 Конвенції з огляду на відсутність у нього гарантованого законом права на відшкодування за незаконне затримання.

Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 5 Конвенції з огляду на адміністративне затримання заявника для можливості допитати його в якості підозрюваного в кримінальній справі, що становить свавільне позбавлення волі.