25 жовтня 2005 року пані В., яка була дружиною Миколи Вікторовича Волкогонова (перший заявник) та матір'ю Ігоря Миколайовича Волкогонова (другий заявник), загинула внаслідок наїзду на неї автомобіля, яким керував пан Б.

Пан Б. одразу після ДТП викликав швидку медичну допомогу та повідомив про цю подію органи міліції. Після прибуття на місце ДТП працівники міліції провели огляд місця події, огляд і перевірку технічного стану автомобіля, відібрали пояснення у учасників ДТП, направили пана Б. на медичний огляд з метою встановлення факту вживання ним алкоголю чи психоактивних речовин. За результатами огляду було встановлено, що заявник був тверезим.

Протягом кількох днів після ДТП слідчим було призначено і проведено судово-медичну експертизу трупа пані В., відібрано пояснення експерта, що проводив експертизу, додатково декілька разів проводився огляд місця ДТП, в тому числі і в присутності першого заявника, повторно відібрано пояснення у пана Б.

29 листопада 2005 року за результатами перевірки міліція відмовила у порушенні кримінальної справи за фактом ДТП, що призвела до загибелі пані В. Ця постанова міліції була у той же день скасована прокуратурою м. Сімферополя.

3 грудня 2005 року до лютого 2006 року міліція провела низку слідчих дій, включаючи судові експертизи та допити. За фактом ДТП було порушено кримінальну справу.

У період з квітня 2006 року по листопад 2007 року слідчими міліції було винесено 4 постанови про закриття кримінальної справи, які скасовувались прокуратурою Автономної Республіки Крим (далі - прокуратура АРК), а кримінальна справа поверталась для проведення додаткового розслідування. За цей період слідчими було допитано низку свідків та призначено декілька технічних експертиз.

У січні 2009 року слідчий СУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим виніс постанову про закриття кримінальної справи через відсутність у діях пана Б. складу злочину, яку 29 квітня 2009 року Київський районний суд м. Сімферополя скасував. Розслідування було відновлено.

3 червня 2009 року до листопада 2011 року слідчі міліції Мг., Кр., Гр. допитали низку свідків, призначили кілька технічних та медичних експертиз і провели подальше відтворення подій на місці ДТП.

10 січня 2010 року перший заявник подав до Залізничного районного суду м. Сімферополя цивільний позов до Сімферопольського районного відділу ГУ МВС України в АРК та Державного казначейства України, вимагаючи відшкодування моральної шкоди через неефективне розслідування загибелі його дружини, пані В. 20 серпня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя відмовив у задоволенні позовних вимог як необґрунтованих. Це рішення було залишено Апеляційним судом Автономної Республіки Крим та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ без змін відповідно 08 листопада та 30 грудня 2010 року.

17 листопада 2011 року слідчий порушив кримінальну справу щодо пана Б., яку було передано до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим. Під час судового засідання заявники подали цивільні позови. Розглянувши клопотання пана Б. про застосування до нього амністії суд задовольнив його та амністував пана Б. з огляду на те, що у нього на утриманні було троє неповнолітніх дітей, злочин було скоєно ненавмисно, на час ДТП він був тверезим і не втік з місця події. Суд не розглядав цивільні позови заявників.

14 лютого та 06 листопада 2012 року відповідно Апеляційної суд Автономної Республіки Крим та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишили це рішення суду першої інстанції без змін.

До Європейського суду заявники скаржилися на порушення їх прав, посилаючись на статті 2 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), стверджуючи, що розслідування ДТП, яка спричинила смерть їхньої близької родички, було занадто тривалим і неефективним.