Заявники скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) на тривале невиконання рішень національних судів та комісій по трудових спорах, винесених на їхню користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Деякі заявники подали також інші скарги за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявники за заявами NN 49765/08, 62187/12, 62247/12 померли під час розгляду справи Європейським судом. Рішення у заявах NN 60126/12, 60150/12, 60165/12, 60177/12, 60179/12, 60250/12, 60396/12, 62582/12 та 62588/12 були винесені на користь померлих родичів заявників. Європейський суд визнав право заявників або їх найближчих родичів продовжити розгляд справи від їх імені, зазначивши, що вказані заяви стосуються прав власності, які, в принципі, підлягають передачі спадкоємцям.

Заяви, наведені у Додатку 2*, були визнані Європейським судом неприйнятними.

Європейський суд визнав неприйнятними скарги заявника за заявою 453/13 щодо невиконання ще одного рішення національного суду від 25 червня 2007 року через відсутність у зв'язку з цим істотної шкоди для заявника.

Щодо інших заяв, зазначених в Додатку 1*, Європейський суд беручи до уваги усталену практику розгляду справ щодо невиконання національних рішень, встановив порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ретельно розглянувши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів, Європейський суд в межах своєї компетенції дійшов висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.