Стислий виклад.

Заявниця скаржилася до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) запунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на надмірну тривалість кримінального провадження в її справі та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у зв'язку з цим.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд України повідомив Європейський суд про свою односторонню декларацію, в якій визнав надмірну тривалість розгляду справи заявниці національними судами та запропонував виплатити заявниці компенсацію в якості відшкодування будь-якої матеріальної та моральної шкоди, судових та інших витрат. У зв'язку з цим Уряд просив Суд вилучити заяву із реєстру справ.

Заявниця не погодилася з умовами односторонньої декларації Уряду.

Суд нагадав, що в певних випадках він може вилучити справу з реєстру відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи було продовжено.

Суд встановив, що з огляду на характер визнань, що містяться в декларації Уряду, а також на те, що запропонована Урядом сума є співмірною із сумами, які присуджуються Європейським судом у подібних випадках, подальший розгляд справи є невиправданим.

Бере до уваги умови декларації Уряду держави-відповідача за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції та засоби забезпечення дотримання зазначених в ній зобов'язань;

Вирішує відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції вилучити заяву з реєстру справ в частині вищезазначеної скарги.