25 березня 2014 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані в дати, наведені у таблиці в додатку,

враховуючи офіційні декларації щодо дружнього врегулювання у справах, поданих в дати, наведені у таблиці в додатку,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено у таблиці в додатку.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений.

Заявники переважно скаржились за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на тривалість проваджень у їхніх справах. Заявник за заявою № 38619/12 теж скаржився за пунктом 1 статті 6 на результат провадження, а також подав скарги за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції .

Заяви було направлено Уряду для надання коментарів.

У дати, наведені в таблиці у додатку, Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, підписані сторонами, згідно з якими заявники погодилися відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у цих заявах, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їм суми, наведені у таблиці додатка, що є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, які мають бути конвертовані в національну валюту на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Ці суми мають бути виплачені заявникам протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати заявникам належних сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, які нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Виплата вищезазначених сум становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення Сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяв. Враховуючи викладене, справи слід вилучити з реєстру справ.

Вирішує об’єднати заяви.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції .