17 грудня 2013 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>), Голова,

Енн Пауер-Форд (<…>),

Хелена Єдерблом (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані в дати, наведені у таблиці у додатку,

з огляду на односторонні декларації, подані Урядом держави-відповідача в дати, наведені у таблиці у додатку, щодо вилучення Судом заяв з реєстру справ та відповіді заявників на ці декларації,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведено у таблиці у додатку.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

Заявники переважно скаржились за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість цивільного провадження у їхніх справах та один з них скаржився за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу юридичного захисту щодо його скарги.

Заяви були направлені Уряду.

1. Заявники скаржились на надмірну тривалість цивільного провадження у справах, в яких вони виступали сторонами. Вони посилались на пункт 1 статті 6 Конвенції . Заявник за заявою № 13335/08 також скаржився за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу юридичного захисту щодо його скарги.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листами від різних дат (див. таблицю, наведену в додатку) Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось у цій частині заяв. Уряд також запропонував Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Уряд визнав надмірну тривалість розгляду національними судами справ заявників та відсутність ефективного засобу юридичного захисту щодо скарги заявника в заяві № 13335/08. Уряд запропонував виплатити заявникам суми, наведені у таблиці у додатку, та закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . Ці суми є відшкодуванням будь-якої та усієї матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. Ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Вони будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати заявникам належних сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справ.

Листами від різних дат, які наведені у таблиці у додатку, заявники зазначили, що вони не погоджуються з умовами односторонніх декларацій.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах"a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема, підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо:

"на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб розгляд справи продовжувався.

З цією метою Суд ретельно розгляне декларацію у світлі принципів, що випливають із його практики, зокрема, рішень у справах "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Асаr v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пп. 75-77, ЄСПЛ 2003-VI; "ТОВ ВАЗА проти Польщі" (<…>) від 26 червня 2007 року, заява № 11602/02, та "Сульвінська проти Польщі" (<…>), заява № 28953/03).

У низці справ, включаючи справи проти України, Суд встановив свою практику стосовно скарг на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (див., наприклад, рішення у справах "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII; "Кокчіарелла проти Італії" (Cocchiarella v. Italy) [ВП], заява № 64886/01, пп. 69-98, ЄСПЛ 2006-V; "Мажевський проти Польщі" (Majewski v, Poland) від 11 жовтня 2005 року, заява № 52690/99; та "Павлюлинець проти України" (Pavlyulynets v. Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 70767/01, пп. 39-52).

З огляду на характер визнань, які містяться в деклараціях Уряду, а також запропоновані суми відшкодувань, які співмірні з сумами, що присуджуються у подібних справах, Суд вважає, що подальший розгляд цих заяв не є виправданим (підпункт "с" пункту 1 статті 37 Конвенції ).