22 жовтня 2013 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря секції, беручи до уваги зазначену заяву, подану 4 березня 2011 року, з огляду на односторонню декларацію, подану 7 серпня 2012 року Урядом держави-відповідача, якою Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ, та відповідь заявника на цю декларацію після обговорення постановляє таке рішення:

Заявниця, пані Роза Іванівна Бурла, - громадянка України 1954 року народження, проживає у м. Чернівцях. У Суді її представляв п. Фокій Б.В. - юрист, який практикує у м. Чернівцях.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Заявниця скаржилась в основному за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість цивільного провадження, в якому вона була стороною, та за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у цьому зв’язку.

27 квітня 2012 року вищевказана скарга була комунікована Уряду.

1. Заявниця скаржилась на тривалість цивільного провадження та відсутність ефективного засобу юридичного захисту у цьому зв’язку. Вона посилалась на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції .

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 7 серпня 2012 року Уряд повідомив Суд про пропозицію зробити односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось в цій частині заяви. Крім того, Уряд запропонував Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці національними судами.

Уряд України пропонує сплатити пані Розі Іванівні Бурлі 900 (дев’ятсот) євро.

Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, буде звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, та буде конвертована в українську гривню за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Одностороння декларація була надіслана заявниці, якій було запропоновано надати свої коментарі. 17 січня 2013 року вона повідомила Суд про те, що не погоджується з умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Зокрема підпункт "c" пункту 1 статті 37 Конвенції надає Суду право вилучити заяву з реєстру, якщо: