5 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Голова,

Енн Пауер-Форд (<…>),

Хелена Єдерблом (<…>), судді,

та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 13 жовтня

2005 року,

з огляду на односторонню декларацію, подану 5 липня 2013 року

Урядом держави-відповідача, якою Уряд закликав Суд вилучити заяву з

реєстру справ та відповідь заявника на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, п. Анатолій Павлович Мамченко, - громадянин України 1947 року народження, проживає у м. Кіровограді.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на порушення Верховним Судом України принципу процесуальної рівності сторін під час розгляду кримінальної справи проти нього. Посилаючись на ту ж норму, він також скаржився, що тривалість кримінального провадження була надмірною і на те, що у нього не було ефективного засобу юридичного захисту у цьому зв’язку всупереч статті 13 Конвенції . Він пізніше подав декілька інших скарг за пунктом 1 статті 6, підпунктом "а" пункту 3 статті 6, підпунктом "d" пункту 3 статті 6, статтями 7 та 8, а також статтею 13 Конвенції, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та статтею 2 Протоколу № 7 до Конвенції , які в основному стосувалися його засудження.

Скарга заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції, яка стосувалася недотримання Верховним Судом України принципу процесуальної рівності сторін через ігнорування його клопотання про проведення судового слухання за його присутності і дозволі прокурору брати активну участь у слуханні, була комунікована Уряду.

1. Заявник скаржився на порушення принципу процесуальної рівності сторін. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції .

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання листом від 5 липня 2013 року Уряд повідомив Суд про пропозицію зробити односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушувалось в цій частині заяви. Крім того, Уряд запропонував Суду вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає, що державні органи порушили права заявника, гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції (процесуальна рівність сторін).

Я, Назар Кульчицький, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, оголошую, що Уряд України готовий сплатити Анатолію Павловичу Мамченку кошти справедливої сатисфакції у сумі 1080 (одна тисяча вісімсот) євро.

Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Сума в 1080 (одна тисяча вісімсот) євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, та звільнені від будь-яких податків, що можуть нараховуватись. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".