17 вересня 2013 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Голова,

Енн Пауер-Форд (<…>),

Хелена Єдерблом (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 22 вересня

2006 року,

враховуючи декларацію, подану Урядом-відповідачем 3 квітня 2013

року, щодо вилучення заяви з реєстру справ та відповідь заявників

на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявниця - пані Антоніна Олексіївна Демченко, громадянка України 1938 року народження, проживає у місті Дніпропетровську.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

Заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на надмірну тривалість провадження на національному рівні та на відсутність відповідного ефективного національного засобу юридичного захисту у цьому зв’язку. Заявниця також скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на несправедливість провадження та за статтею 1 Першого протоколу - на завдану їй майнову шкоду внаслідок звільнення.

Частину заяви щодо надмірної тривалості провадження на національному рівні та відсутності ефективних засобів юридичного захисту з цього приводу було комуніковано Урядові.

1. Заявниця скаржилася на надмірну тривалість провадження на національному рівні, що тривало більше восьми років, та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту у цьому зв’язку. Вона посилалася на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції .

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд своїм листом від 3 квітня 2013 року повідомив Суд про намір подати односторонню декларацію з метою врегулювання питання, порушеного в цій частині заяви. Також Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці у національних судах та відсутність ефективного національного засобу юридичного захисту щодо цього.

Уряд України пропонує сплатити пані Антоніні Олексіївні Демченко 1530 (одна тисяча п’ятсот тридцять) євро.

Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Ця сума є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту здійснення платежу простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".

У листі від 26 червня 2013 року заявниця вказала, що вона не задоволена умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що на будь-якій стадії провадження він має право вилучити заяву з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "а", "b" чи "с" пункту 1 цієї статті. Підпункт "с" пункту 1 статті 37 надає Суду право вилучити заяву з реєстру справ, зокрема, якщо: