Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Сірик проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Дін Шпільманн (<…>), Голова,

Елізабет Фура (<…>),

Карел Юнгвірт (<…>),

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Марк Віллігер (<…>),

Ганна Юдківська (<…>),

Ангеліка Нусбергер (<…>), судді,

а також Клаудія Вестердік (<…>), Секретар секції, після обговорення за зачиненими дверима 8 березня

2011 року постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:

1. Справу розпочато за заявою (№ 6428/07), яку 23 січня 2007 року подала до Суду проти України громадянка України Надія Юріївна Сірик (далі - заявниця) на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявницю представляла пані Г. Степаненко - юрист, яка практикує в м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Ю. Зайцев з Міністерства юстиції.

3. 5 жовтня 2009 року Голова п’ятої секції вирішив повідомити Уряд про заяву. Було також вирішено питання щодо суті та прийнятності заяви розглянути одночасно (пункт 1 статті 29 Конвенції).

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилася у 1959 році та мешкає у м. Ірпіні.

5. 23 березня 2005 року заявниця надіслала до Державної податкової адміністрації України листа, в якому скаржилася на те, що керівництво Національної академії державної податкової служби України (далі - Академія), яка підпорядковується Державній податковій адміністрації України, де навчався її син до його відрахування у 2004 році, займається протиправною та корупційною діяльністю.

6. У відповідних частинах листа написано:

"Звертаюся до Вас з приводу реального стану справ в Академії... Йтиметься про кричуще несправедливе ставлення до студентів юридичного факультету, очолюваного С., до батьків студентів за цілковитої підтримки ... ректора Академії М.

Причиною мого звернення став телевізійний репортаж, показаний ... 22 березня 2005 року, про зорганізовану самим М. акцію протесту студентів, що виступали проти звільнення з посади ректора Академії. Дуже сподіваюся, що мій лист зможе вплинути на перебіг подій.

Мій син, Сірик Ярослав, який успішно та самостійно вступив до АДПСУ на юридичний факультет, був відрахований. Мені навіть не могло спасти на думку, що у державному освітньому закладі можуть застосовуватися методи, про які йтиметься далі...

<...> Початок занять мій син пропустив внаслідок тяжкого інфекційного захворювання... Надалі мене викликали [до деканату юридичного факультету], та під час приватної бесіди С. заявила мені, що такі, як мій син, на її факультеті на звичайних підставах навчатися не будуть, що, якщо я не хочу мати проблем із завершенням навчання, я повинна буду погодитися на додаткові фінансові умови, а саме: за кожний екзамен сплачувати їй по 200 у. о., а за кожен залік - по 50 у. о. Після моєї категоричної відмови почалися мої ... "ходіння по муках".

Два-три рази на тиждень мене викликали до деканату [юридичного факультету] для численних з’ясувань стосунків, однією з перших стала перевірка медичних документів [мого сина]... Педагоги кричали на мене, обзивали аферисткою та ін. ...

Унаслідок пропуску занять через хворобу ... і постійних нервових з’ясувань стосунків з деканом і заступником декана ... син не мав нормальних умов для навчання... Коли я намагалася увійти у кабінет С. для розмови з цього приводу, вона ... просто ... виштовхала мене з кабінету...

І я написала докладну скаргу ректору [Академії]... (копія додається). ...ректор розпорядився надати синові додатковий час для здачі зимової сесії ..., а далі почалося ще більше свавілля: викладачі просто отримували від С. і Б. [заступник декана] категоричні вказівки не приймати у мого сина екзаменів... Ці вказівки виконувалися неухильно, оскільки кадровий склад Академії ... підбирався за принципом особистої відданості керівництву або залежності від керівництва: численні родичі... близькі знайомі... вчорашні студенти..., про знання, кваліфікацію, та досвід роботи яких немає і мови. На іншу роботу їм влаштуватися досить важко, отже вони готові виконати будь-які вказівки, будь-які бажання керівництва...

С. і Б. до такої міри знахабніли, що переговори про позадоговірні виплати [за навчання мого сина] проводили зі мною у кабінеті С. вдвох. У нормальній цивілізованій країні [люди] вже давно зіставили б доходи держслужбовців і рівень їхнього життя. На яку зарплатню декана факультету С. щоденно змінює ексклюзивне імпортне вбрання та діаманти?!

Ось яке хамство, здирство та знущання витерпіла я протягом навчального року у державному закладі, заплативши за договором чималі гроші. Найстрашнішою річчю в цій історії є те, що наш випадок є непоодиноким...

Одночасно з нашою історією ... більше двадцяти осіб були просто викинуті з Академії за нашою ж схемою. ...викладачі отримували вказівку від декана або заступника декана у категоричній формі не приймати у певного студента екзамен...

Весь процес умисного відрахування одних і прийому інших [студентів] на контрактній основі - це продумана керівництвом факультету та Академії система викачування грошей з батьків...

Усі дії С., узгоджені з М., свідчать про [їхню] юридичну неграмотність і грубе перевищення службових повноважень, але стара влада щедро оцінила її "заслуги", присвоївши С. звання Заслуженого юриста ..., а в Академії ректор підвищив її по службі до посади Першого проректора [Академії].

Я сподівалася, що нова влада поступово у всьому розбереться, але [такі люди як С. та М] ... відмінно себе почувають за будь-якого режиму.

На додаток до викладених мною порушень, дуже прошу розібратися у такому:

1. На які цілі в АДПСУ витрачаються бюджетні кошти та наші батьківські гроші?...

- чому ректор ... Академії, маючи дорогий "Мерседес", придбаває додатково "Ауді" А-8 за 800 тисяч гривень?!

- на які кошти та у зв’язку з якою необхідністю М. і С. постійно роз’їжджають по закордонних відрядженнях?

- на які доходи держслужбовця С. щоденно змінює коштовне імпортне вбрання та діаманти?

- яким чином С., отримавши освіту в АДПСУ, так швидко захистила докторську дисертацію...

- яку користь АДПСУ приносять фірмочки брата та сестри М.?

- на якій підставі наприкінці 2004 року ... працівникам Академії видали по два посадових оклади?

Що стосується поведінки зазначених осіб під час виборів [Президента України 2004 року] ... М...

та С... не пускали на мітинги на підтримку Ющенка студентів... Студентів змушували ... голосувати в Академії під наглядом викладачів... За розповідями батьків абітурієнтів, протягом літньої вступної кампанії М. не йшов на жодні фінансові поступки, відкрито заявляючи, що збирає гроші на вибори...

Єдине, чого я хочу спробувати добитися: нехай мій лист допоможе поновленню справедливості у нашому маленькому Ірпінському регіоні..."

7. У квітні 2005 року С., яка була у той час першим проректором Академії, звернулася до Києво-Святошинського районного суду з позовом до заявниці про захист честі та гідності.

8. С. стверджувала, що листом від 23 березня 2005 року заявниця поширила неправдиві твердження про неї, які зашкодили її честі та гідності, та просила суд зобов’язати заявницю спростувати свої заяви. С. також вимагала відшкодування моральної шкоди.

9. Заявниця, у свою чергу, стверджувала, що інформація в оскаржуваному листі ґрунтувалася на фактах, деякі з яких могли підтвердити свідки. Вона також доводила, що її заяви були здебільшого оціночними судженнями, за які відповідно до статті 47 Закону України "Про інформацію" її не може бути притягнуто до відповідальності. Посилаючись на судові рішення у подібних, за її словами, справах про захист честі, гідності та ділової репутації, заявниця також стверджувала, що своїм листом від 23 березня 2005 року вона просто проінформувала органи вищого рівня про порушення в Академії та не поширювала відомості про С. у розумінні статті 277 Цивільного кодексу України 2003 року.

10. У своєму листі від 29 квітня 2005 року заявниця просила Голову Верховного Суду України передати справу на розгляд районного суду в м. Києві, заявляючи, що чоловік С. працює суддею Ірпінського міського суду Київської області та може вплинути на результат провадження у Києво-Святошинському районному суді. У своєму листі від 3 червня 2005 року заступник Голови Верховного Суду повідомив заявницю про те, що її клопотання було відхилено як безпідставне.

11. 25 червня 2005 року Києво-Святошинський районний суд на підставі статей 277 і 280 Цивільного кодексу України 2003 року частково задовольнив позовні вимоги С. Суд дійшов висновку, що заявниця не довела правдивість викладених у листі тверджень про те, що С. несправедливо ставилася до студентів та їхніх батьків; вимагала від заявниці платню за кожен екзамен і залік, які мав здавати син заявниці; грубила заявниці та кричала на неї; обзивала заявницю аферисткою; виштовхувала її з кабінету; давала вказівки викладачам не приймати екзамени у сина заявниці; під час виборів Президента України не дозволяла студентам брати участь у мітингах на підтримку В.А. Ющенка; що дії С. свідчили про її юридичну безграмотність і перевищення службових повноважень.

12. Суд постановив, що зазначені заяви були розповсюджені публічно, оскільки лист адресувався юридичній особі, а заявниця могла передбачати, що його прочитає більш ніж одна особа. Суд також зазначив, що С. ознайомилася з текстом листа у присутності ректора Академії та представників Державної податкової адміністрації.

13. Суд визнав зазначені твердження недостовірними і такими, що порочать честь і гідність, та зобов’язав заявницю спростувати їх шляхом відкликання оскаржуваного листа. Суд також постановив стягнути із заявниці на користь С. 1000 гривень-1 відшкодування моральної шкоди.

__________

-1 Приблизно 165 євро.

14. 14 жовтня 2005 року апеляційний суд Київської області залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

15. 25 липня 2006 року Верховний Суд України відмовив заявниці у відкритті касаційного провадження на підставі необґрунтованості скарги.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

А. Конституція України від 28 червня 1996 року

16. У відповідних положеннях Конституції передбачено:

Стаття 32

"<...> Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації".

Стаття 34

"Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя".

Стаття 40

"Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк".

B. Цивільний кодекс України 1963 року (втратив чинність 1 січня 2004 року)

17. У відповідних положеннях Цивільного кодексу України 1963 року передбачено:

Стаття 7

Захист честі і гідності та ділової репутації

"Громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності...

Громадянин або організація, відносно яких поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням..."

C. Цивільний кодекс України 2003 року (чинний з 1 січня 2004 року)

18. У відповідних положеннях Цивільного кодексу України 2003 року передбачено:

Стаття 277

Спростування недостовірної інформації

"1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

<...>

3. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію...

5. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

6. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом...

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена".

Стаття 280

Право фізичної особи, особисте немайнове право якої порушено, на відшкодування шкоди

"1. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню".

D. Закон України від 2 жовтня 1992 року "Про інформацію"

19. У відповідних положеннях Закону України "Про інформацію" передбачено:

Стаття 47

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію

"<...>

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:

<...>

поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи..."

Стаття 47-1

Звільнення від відповідальності

"Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості..."

Е. Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року у справі про поширення відомостей

20. У відповідних положеннях Рішення передбачено:

"<...> Конституційний Суд України встановив:

1. Громадянин С. В. А. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР "поширив такі відомості". Практичну необхідність в офіційному тлумаченні заявник обґрунтовує наявністю неоднозначного застосування цього положення судами України...

Суб’єкт права на конституційне звернення зазначає, що його заяву щодо неправомірних дій інспектора державної податкової інспекції м. Полтави до Державної податкової адміністрації у Полтавській області Октябрський районний суд м. Полтави визнав такою, що поширює відомості, які не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію працівника державної податкової інспекції. Своїм рішенням суд зобов’язав С. В. А. спростувати заявлені відомості шляхом направлення заяви до відповідного відділу зазначеної адміністрації, а також відшкодувати збитки за заподіяну моральну шкоду цій службовій особі.

Судова колегія в цивільних справах Полтавського обласного суду та Колегія суддів судової палати в цивільних справах Верховного Суду України відмовили у задоволенні касаційної скарги С. В. А. на рішення районного суду м. Полтави. <...>

Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються ... не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу...

Водночас, наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність...

Зокрема, статті 173-1, 212-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають адміністративну відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, та за повідомлення завідомо неправдивих відомостей органам реєстрації актів громадянського стану.

Кримінальний кодекс України встановлює кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками (стаття 259), завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину (стаття 383) тощо...