18 червня 2013 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<…>),

Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Андре Потоцький (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 20 липня

2009 року,

враховуючи декларацію, подану Урядом-відповідачем 6 грудня 2011

року, щодо вилучення заяви з реєстру справ та відповідь заявників

на цю декларацію,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники - пан Анатолій Макарович Білий та пані Лідія Іванівна Біла, 1936 та 1935 року народження відповідно, громадяни України, проживають у місті Кривий Ріг.

На первісних етапах провадження Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

Заявники скаржилися за статтею 6 Конвенції на надмірну тривалість, несправедливість та результат проваджень на національному рівні. Заявники також скаржилися за статтею 13 Конвенції на відсутність ефективного національного засобу юридичного захисту.

Частину заяви щодо надмірної тривалості проваджень на національному рівні та відсутності ефективних засобів юридичного захисту з цього приводу було комуніковано Урядові.

1. Заявники скаржилися на надмірну тривалість провадження на національному рівні, що тривали більше шести років, та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту. Вони посилалися на статті 6 та 13 Конвенції .

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд своїм листом від 6 грудня 2011 року повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, порушеного в цій частині заяви. Також Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції .

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника у національних судах та відсутність ефективного національного засобу юридичного захисту щодо їхньої справи.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий уповноважений, заявляю, що Уряд України пропонує сплатити на користь пана Анатолія Макаровича Білого та пані Лідії Іванівни Білої 1000 (одна тисяча) євро.

Таким чином, Уряд закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".

У листі від 20 лютого 2012 року заявники вказали, що вони не задоволені умовами односторонньої декларації.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що на будь-якій стадії провадження він має право вилучити заяву з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a", "b" чи "c" пункту 1 цієї статті. Підпункт "c" пункту 1 статті 37 надає Суду право вилучити заяву з реєстру справ, зокрема, якщо: