30 квітня 2013 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція ), засіюючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Голова,

Енн Пауер-Форд (<…>),

Хелена Єдерблом (<…>), судді,

та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги заяви, подані в дати, зазначені в

доданій таблиці,

беручи до уваги декларації щодо виключення заяв з реєстру справ,

подані Урядом, та відповіді заявників на ці декларації,

після обговорення ухвалює таке рішення:

Заявники є громадянами України, їхні дані наведені в доданій таблиці . Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

У різні дати (дивись таблицю нижче) національні суди та комісії з трудових спорів винесли рішення, відповідно до яких заявникам були присуджені різні грошові суми або зобов'язання про вчинення певних дій на їхню користь. Рішення набрали законної сили. Однак заявники не домоглися повного або своєчасного виконання цих рішень через невжиття органами влади конкретних бюджетних чи регуляторних заходів або через бездіяльність державних виконавців.

Посилаючись на різні положення Конвенції , заявники скаржились на тривале невиконання рішень, винесених на їхню користь.

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об'єднані, враховуючи спільність їхнього фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Уряд направив декілька односторонніх декларацій з метою вирішення справ заявників. У цих деклараціях Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень заявників та заявив, що готовий виплатити заявникам заборгованість за цими рішеннями та суми компенсації, наведені в доданій таблиці. Уряд закликав Суд виключити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Декларації також передбачали, що ці суми компенсації є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись. Зазначені суми мають бути виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . У разі несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.