27 листопада 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ангеліка Нусбергер (<…>), Голова,

Андре Потоцький (<…>),

Алеш Пейхал (<…>), судді,

та Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у дати,

що наведені в доданій таблиці,

беручи до уваги декларації, подані Урядом щодо виключення заяв з

реєстру справ, та відповіді заявників на ці декларації,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заявники є громадянами України, чиї імена та дати народження наведені у доданій таблиці. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Н. Кульчицький з Міністерства юстиції.

У дати, зазначені у доданій таблиці, національні суди ухвалили на користь заявників рішення, якими їм присуджено різні суми коштів або зобов’язано відповідачів вчинити на їх користь певні дії. Рішення набрали законної сили. Проте вони не були виконані вчасно через нездатність державних органів вжити конкретні бюджетні або регулятивні заходи або через бездіяльність органів виконавчої служби.

Посилаючись на різні положення Конвенції , заявники скаржилися на тривале невиконання рішень, ухвалених на їхню користь. Деякі заявники також подали інші скарги за Конвенцією.

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об’єднані, враховуючи спільність їх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Уряд направив декілька односторонніх декларацій з метою вирішення справ заявників. Цими деклараціями Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників та заявив, що готовий сплатити заявникам залишок заборгованості за рішеннями та суми, зазначені в доданій таблиці. Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Декларації також передбачали, що вказані суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди та компенсацією судових витрат, звільнені від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, та будуть конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти мають бути виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції . У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов’язувався сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Заявники висловили свою згоду з умовами декларацій Уряду, проте деякі з них піддали сумніву виконання цих умов Урядом.

Суд вважає, що з огляду на згоду заявників з деклараціями Уряду справи повинні вважатися такими, в яких між сторонами досягнуто дружнє врегулювання.

Відповідно Суд бере до уваги факт досягнення між сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено Конвенцією та протоколами до неї, і не знаходить підстав для виправдання подальшого розгляду заяв.

У світлі вищевказаного, Суд вважає, що сторони фактично досягли дружнього врегулювання щодо заяв. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини як це визначено в Конвенції та протоколах до неї та не знаходить підстав для виправдання подальшого розгляду заяв. Тому вони повинні бути вилучені з реєстру справ відповідно до статті 39 Конвенції, яка є відповідним положенням для цих справ.