4 грудня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Боштьян М. Зупанчіч (<…>),

Голова,

Енн Пауер-Форд ((<…>),

Хелена Ядерблом (<…>), судді,

а також Стівен Філліпс (<…>), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у дати,

що наведені в доданій таблиці,

враховуючи декларації щодо дружнього врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Перелік заявників наведений у доданій таблиці.

Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - пан Назар Кульчицький з Міністерства юстиції.

Заявники скаржилися за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість цивільного провадження в їхніх справах. Вони також подали деякі інші скарги.

У дати, зазначені у доданій таблиці, Суд отримав декларації щодо дружнього врегулювання, підписані сторонами, відповідно до яких заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України, що стосуються фактів, викладених у цій заяві, в обмін на зобов’язання Уряду сплатити їм відповідні суми в євро (зазначені у додатку), що є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат. Ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу, звільнені від будь-яких податків та виплачені заявникам протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У випадку несплати заявникам належних сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, які нараховуватимуться з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне вирішення справи.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами дружнього врегулювання. Суд переконаний, що таке врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї, та не знаходить підстав для подальшого розгляду заяви (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine). Враховуючи вищевикладене, справу має бути вилучено з реєстру справ.