11 грудня 2012 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ангеліка Нусбергер (Angelika Nusberger),

Боштьян M. Зупанчіч (Bostjan M. Zupancic),

Енн Пауер-Форд (Ann Power-Forde),

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Хелена Єдерблом (Helena Jaderblom),

Алеш Пейхал (Ales Pejchal),

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар

секції, беручи до уваги вищевказану заяву, подану 21 грудня

2010 року,

враховуючи декларацію, подану Урядом держави-відповідача 7 вересня

2012 року, з пропозицією вилучити заяву з реєстру справ, а також

відповідь заявника на декларацію,

після обговорення ухвалює таке рішення:

Заявник, пан Фесик Сергій Васильович, - громадянин України, 1980 року народження, проживає у м. Харкові. У Суді його представляв пан Тарахкало M.О. - юрист, який практикує у м. Харкові.

Уряд України (далі - Уряд) представляв пан Н. Кульчицький з Міністерства юстиції України.

Заяву зі скаргою за статтею 3 Конвенції було комуніковано Уряду 6 лютого 2012 року.

12 січня 2008 року о 10 годині заявник був затриманий працівниками Московського PB ХМУ ГУМВСУ в Харківській області у зв'язку з відсутністю у нього документів, що посвідчували його особу.

Заявник був доставлений до Салтівського відділу міліції та поміщений до камери, де його протримали дві години. У певний момент заявник спробував за допомогою свого мобільного телефону зв'язатись зі своїм другом та попросити, щоб той приніс його паспорт або іншим чином підтвердив його особу. Працівники міліції намагались вилучити у заявника його мобільний телефон, не дивлячись на пояснення останнього про те, що він був йому потрібний, щоб зв'язатись зі своїми рідними або друзями, щоб вони принесли його паспорт.

Далі, згідно з твердженнями заявника, один з працівників міліції штовхнув його на металеву решітку камери та одягнув на нього наручники. Потім працівники міліції вивели заявника з камери та почали бити його руками та ногами по голові, тілу та статевих органах. Побиття тривало всю ніч (приблизно до 3-5 години ранку). Заявник декілька разів втрачав свідомість. У якийсь момент, коли він прийшов до тями, один з працівників міліції відвів його до вбиральні вмити обличчя. Потім заявника відвели до кімнати, де на нього чекали працівники швидкої медичної допомоги. Медики обстежили заявника, після чого його було госпіталізовано.

У лікарні заявникові було діагностовано забій лівої руки та забій м'яких тканин голови. Він також мав численні садна на обличчі.

Увечері 14 січня 2008 року заявника виписали з лікарні.

14 або 15 січня 2008 року заявник подав до прокуратури Московського району м. Харкова (далі - прокуратура району) заяву зі скаргами на дії працівників міліції.

19 січня 2008 року прокуратура району порушила кримінальну справу за фактом перевищення влади працівниками міліції, що супроводжувалось насильством.

У січні та лютому 2008 року слідчий прокуратури району провів низку слідчих дій за участю заявника. До подальших слідчих дій заявника залучено не було.

17 січня 2009 року заявнику було діагностовано хронічний простатит, який заявник вважав наслідком побиття. У 2009 році заявник двічі проходив лікування у зв'язку з цим захворюванням.

12 вересня 2009 року слідчий прокуратури району С. викликав заявника на додатковий допит. Коли заявник прибув, слідчий надрукував на комп'ютері протокол допиту, не ставлячи заявнику жодних запитань, після чого сказав заявнику, що у нього немає принтера, щоб роздрукувати протокол допиту, та запропонував піти до приміщення Московського PB ХМУ ГУ МВС України (далі - райвідділ), що знаходилось поряд.

У райвідділі слідчий роздрукував протокол допиту, в якому зазначалось, що заявник був побитий невідомими особами, та що він звинуватив у побитті працівників міліції, оскільки був у стані сп'яніння та нічого не пам'ятав. Заявник відмовився підписувати цей документ. Тоді працівники райвідділу налякали його подальшим побиттям в разі, якщо він нічого не підпише. Оскільки він був наляканий, документ він підписав.

28 вересня 2009 року заявник звернувся до прокуратури району з клопотанням про відвід слідчого С. та описав у деталях події 12 вересня 2009 року. 29 вересня 2009 року йому було відмовлено у задоволенні клопотання.

28 грудня 2009 року заявник звернувся до прокуратури району з цивільним позовом та клопотанням про призначення повторної судово-медичної експертизи.

11 січня 2010 року заявника було визнано цивільним позивачем у справі, що надало йому доступ до матеріалів справи. Слідчий також задовольнив клопотання, призначивши комісійну судово-медичну експертизу.

Листом від 16 липня 2010 року прокуратура Харківської області повідомила заявника про те, що станом на той день комісійна судово-медична експертиза ще не була проведена.

2 грудня 2010 року слідчий відмовив заявнику в задоволенні його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Заявник скаржився на жорстоке поводження з боку працівників міліції та відсутність ефективного розслідування. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції. Суд вирішив, що скарги заявника мають розглядатись тільки за статтею 3.

Після невдалих спроб досягти дружнього врегулювання Уряд своїм листом від 7 вересня 2012 року повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питань, викладених у заяві. Він також закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.