25 вересня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Андре Потоцький (Andrй Potocki),

Пол Лемменс (Paul Lemmens), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 9 квітня 2009 року, після обговорення ухвалює наступне рішення:

Заявник, Зелінський Олександр Володимирович, є громадянином України 1980 року народження та проживає у м. Запоріжжі.

Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважений - пані В. Лутковська та її наступник п. Назар Кульчицький з Міністерства юстиції України.

У 2002 році було розпочато провадження у справі заявника про поновлення на посаді в Державній виконавчій службі та відшкодування шкоди. У жовтні 2010 року Вищий адміністративний суд України ухвалив остаточне рішення у справі не на користь заявника, це рішення було направлено йому в грудні 2010 року.

Заявник скаржився на підставі пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції на тривалість провадження. Ця скарга була комунікована Уряду за пунктом 1 статті 6 Конвенції. Він також скаржився за цим положенням на стверджуваний несправедливий результат провадження.

1. Листом від 20 квітня 2012 року Уряд повідомив Суд про пропозицію зробити односторонню декларацію з метою врегулювання питання щодо надмірної тривалості цивільного провадження, порушеного заявником. Уряд також запропонував Суду вилучити заяву з реєстру справ на підставі статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявника національними судами. Уряд України пропонує сплатити Зелінському Олександру Володимировичу 2300 (дві тисячі триста)євро.

Таким чином, Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ і пропонує прийняти цю декларацію як "будь-яку іншу підставу" вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Ця сума є відшкодуванням будь-якої моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат, звільнена від будь-яких податків, що можуть нараховуватись, і буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Ця виплата становитиме остаточне вирішення справи".