28 серпня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 3 червня 2006 року,

з огляду на односторонню декларацію, подану 14 березня 2012 року

Урядом держави-відповідача, якою Уряд закликав Суд вилучити заяву з

реєстру справ, після обговорення постановляє таке рішення:

Заявник, пан Юрій Степанович Чернишенко, 1968 року народження, є громадянином України та проживає у м. Люботині. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - пані Валерія Лутковська та пан Назар Кульчицький.

Обставини цієї справи аналогічні тим, які були розглянуті в рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Плєшков проти України" (Pleshkov v. Ukraine, заява № 37789/05), оскільки вони стосуються тієї ж кримінальної справи щодо заявника та пана Плєшкова (див. пп. 6-19 вищевказаного рішення).

24 жовтня 2007 року у зв’язку з втечею пана Плєшкова провадження у справі було зупинено; заявник у цій справі від правосуддя не ухилявся. Провадження у справі досі триває в суді першої інстанції.

Заявник скаржився, зокрема, на тривалість тримання під вартою та відсутність судового розгляду питання його законності, а також тривалість кримінального провадження у його справі. Він посилався на пункти 3 та 4 статті 5 та пункт 1 статті 6 Конвенції, які передбачають таке:

Стаття 5

"3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним".

Стаття 6

"Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

8 листопада 2011 року Голова п’ятої секції вирішив повідомити Уряд України про заяву в тій частині, в якій вона стосувалася вищевказаних скарг.

Після безуспішних переговорів щодо досягнення дружнього врегулювання між сторонами, листом від 14 березня 2012 року Уряд повідомив Суд про односторонню декларацію з метою врегулювання питання, яке порушується в заяві. Крім того, Уряд просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Декларація передбачала таке:

"Уряд України визнає, що тримання заявника під вартою з 25 травня 2004 року до 31 липня 2006 року становило порушення його прав, закріплених у пункті 3 статті 5 Конвенції щодо розгляду справи в розумний строк або звільнення під час провадження; заявнику не було надано адекватного судового розгляду питання законності його ув’язнення на порушення пункту 4 статті 5 Конвенції та що національні органи влади допустили надмірну тривалість провадження у кримінальній справі щодо заявника на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.