10 травня 2012 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

та Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги зазначену заяву, подану 17 серпня

2006 року,

та з огляду на декларації, подані Урядом держави-відповідача, щодо

вилучення Судом заяви з реєстру справ,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заява була подана громадянками України пані Лідією Митрофанівною Литовченко, пані Любов'ю Григорівною Козачук, пані Іриною Григорівною Куюмжи та громадянкою Російської Федерації пані Ольгою Григорівною Астремською. Заявниці народилися у 1935, 1956, 1965 та 1959 роках відповідно. Перша заявниця є матір’ю трьох інших заявниць. Друга та третя заявниця проживають у м. Миколаєві. Четверта заявниця проживає у м. Новоросійську.

26 червня 2008 року перша заявниця померла; інші заявниці повідомили Суд, що вони бажають підтримати її частину заяви.

Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

Уряд Російської Федерації не скористався своїм правом взяти участь у справі відповідно до статті 36 Конвенції Уряд Російської Федерації не скористався своїм правом взяти участь у справі відповідно до статті 36 Конвенції.

Справа головним чином стосується земельного спору між першою заявницею та її сусідкою, який продовжується і після смерті першої заявниці, та в подальшому підтриманого іншими заявницями, які успадкували оспорювану ділянку.

Заявниці скаржились за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження. Також вони скаржились, посилаючись на те саме положення, на несправедливість провадження у їхній справі. Крім того, заявниці скаржились за статтею 1 Першого протоколу на порушення їхніх прав власності.

1. Суд зазначає, що сторонами не оскаржувалось право другої, третьої та четвертої заявниць на підтримання частини заяви першої заявниці, і Суд не вбачає підстав вирішувати інакше (див., наприклад, рішення від 24 січня 2012 у справі "Погасій проти України", заява № 9908/05).

2. Листом він 15 вересня 2011 року Уряд направив Суду три односторонні декларації щодо кожної із заявниць - Любові Григорівни Козачук, Ірини Григорівни Куюмжи та Ольги Григорівни Астремської, з метою вирішення питання, порушеного в цій заяві. Крім того, Уряд просив Суд вилучити заяву з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції.

Кожна з трьох декларацій передбачала таке:

"Уряд України визнає надмірну тривалість розгляду справи заявниці національними судами.

Я, Валерія Лутковська, Урядовий Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує сплатити суму в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) євро [кожній заявниці].

Таким чином, Уряд України закликає Суд вилучити заяву з реєстру справ. Уряд України пропонує, щоб Суд прийняв цю декларацію як підставу вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції.

Ця сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, в тому числі компенсацією судових витрат та буде звільнена від будь-яких податків і конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Кошти будуть виплачуватися протягом трьох місяців з моменту повідомлення про ухвалення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.