22 травня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 20

квітня 2007 року,

після обговорення ухвалює таке рішення:

Заявниця, пані Стефаненко Ольга Едуардівна, громадянка України, 1968 року народження, проживає в Автономній Республіці Крим.

Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

31 травня 2005 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим зобов’язав компанію "Ф." (далі - боржник), розмір частки державного майна в статутному фонді якого складав 26 %, сплатити на користь заявниці певну суму відшкодування матеріальної шкоди. 1 липня 2005 року це рішення набрало законної сили, проте залишається невиконаним.

Заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 6 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на невиконання вищезгаданого рішення.

1. Листом від 24 жовтня 2011 року Уряд повідомив Суд про те, що 15 травня 2009 року боржник став підприємством приватної форми власності. Уряд також додав до листа односторонню декларацію, якою визнав тривалість виконання рішення, ухваленого на користь заявниці, за період з 1 липня 2005 року до 15 травня 2009 року та запропонував сплатити заявниці 705 євро компенсації. Уряд стверджував, що починаючи з останньої дати (15 травня 2009 року), держава не відповідає за борги підприємства приватної форми власності, а несе відповідальність лише в тій частині, яка стосується участі державних органів у виконавчому провадженні. Однак, у цій справі заявниця не оскаржувала в національних судах стверджувану бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні рішення, про яке йдеться, і не вимагала від неї відшкодування.

Уряд закликав Суд вилучити заяву з реєстру справ та запропонував, що його декларація може бути прийнята Судом як "будь-яка інша підстава" для вилучення заяви з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Декларація також передбачала, що запропонована сума є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди та компенсацією судових витрат; вона має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнена від будь-яких податків. Кошти мають бути виплачені протягом трьох місяців, починаючи з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цієї суми протягом тримісячного строку Уряд зобов’язався сплатити з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи.

Заявниця не надала жодних коментарів у відповідь.