10 квітня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова,

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Андре Потоцький (Andre Potocki), судді,

а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря

секції,

беручи до уваги вищезазначені заяви, що подані у

дати, зазначені у доданій таблиці,

після обговорення ухвалює таке рішення:

Заявники є громадянами України, чиї імена та дати народження наведені у таблиці, що додається нижче. Уряд України (далі - Уряд) представляли його Уповноважені - пан Юрій Зайцев та пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

У різні дати (див. таблицю нижче) національні суди зобов’язали відповідачів сплатити заявникам різні суми. Ці рішення набрали законної сили, однак державні органи затримали їхнє виконання.

Заявники скаржилися на затримки виконання рішень, ухвалених на їхню користь.

1. Суд вважає, що заяви мають бути об’єднані, враховуючи спільність їхнього фактичного та юридичного підґрунтя.

2. У різні дати (див. таблицю нижче) Уряд направив декілька односторонніх декларацій з метою вирішення справ заявників. Цими деклараціями Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень у справах заявників та взяв на себе зобов’язання виконати рішення, які на цей час підлягають виконанню, а також сплатити заявникам різні суми відшкодування (див. таблицю нижче).

Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ. Уряд висловив думку, що ці декларації можуть бути прийняті Судом як "будь-яка інша підстава" для вилучення заяв з реєстру справ Суду відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Зазначені суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної і моральної шкоди та компенсацією судових витрат; вони мають бути звільнені від будь-яких податків та конвертовані в національну валюту держави-відповідача-1 за курсом на день здійснення платежу. Кошти мають бути виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов’язувався сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи.

-1 Одна з декларацій спочатку не містила умову щодо конвертації сум відшкодування. Згодом Уряд відповідним чином змінив її.

У відповідь заявники погодилися на умови декларацій, незважаючи на те, що дехто з них мав сумнів, щодо виконання Урядом їхніх умов.

Суд нагадує, що стаття 37 Конвенції передбачає, що Суд на будь-якій стадії провадження має право вилучити заяву з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a"-"c" пункту 1 статті 37 Конвенції. Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що у своєму пілотному рішенні ("Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, ЄСПЛ 2009-... (витяги) він закликав Україну:

"надати адекватне й достатнє відшкодування [...] всім заявникам [...], скарги яких на тривале невиконання рішень національних судів були комуніковані Уряду держави-відповідача".

З огляду на згоду заявників з умовами декларацій Уряду Суд вважає, що застосування підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції є обґрунтованим у цій справі. Суд звертає увагу, що сторони дійшли згоди стосовно умов вирішення справ. Це також відповідає пілотному рішенню (див. вище рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), пункт 99 рішення та пункт 6 резолютивної частини рішення), і Суд не знаходить жодних підстав, що виправдовують продовження розгляду справ. Відповідно вони мають бути вилучені з реєстру справ.