5 червня 2012 року Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марк Віллігер (Mark Villiger), Голова, Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert), Андре Потоцький (Andre Potocki), судді, а також Стівен Філліпс (Stephen Phillips), заступник Секретаря секції, беручи до уваги вищезазначені заяви, подані у дати, зазначені у таблиці, що додається, після обговорення ухвалює таке рішення:

Заявники - громадяни України, чиї імена та дати народження наведені у таблиці, що додається. Уряд України (далі - Уряд) представляла його Уповноважений - пані Валерія Лутковська з Міністерства юстиції України.

У дати, зазначені у доданій таблиці, національні суди та комісії з трудових спорів (заяви №№ 26441/09, 26442/09 та 26443/09) зобов'язали відповідачів сплатити заявникам різні грошові суми або вчинити певні дії. Рішення, ухвалені на користь заявників, набрали законної сили, однак залишаються невиконаними.

Ґрунтуючись на різних положеннях Конвенції , заявники скаржилися на тривале невиконання рішень, ухвалених на їхню користь. Деякі з них подали також інші скарги за Конвенцією.

1. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду заяви мають бути об’єднані, враховуючи спільність їх фактичного та юридичного підґрунтя.

2. Посилаючись на пілотне рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, ЄСПЛ 2009-... (витяги), Уряд направив до Суду кілька односторонніх декларацій з метою вирішення питань невиконання рішень, порушених у заявах. Цими деклараціями Уряд визнав надмірну тривалість виконання рішень, ухвалених на користь заявників, та заявив, що він готовий виконати національні рішення, які підлягають виконанню, а також сплатити заявникам суми, зазначені у доданій таблиці. У деяких деклараціях Уряд посилається на принцип ex gratia такої виплати. Уряд закликав Суд вилучити заяви з реєстру справ Суду відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Уряд також зазначав, що запропоновані суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат; ці суми мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків, що можуть стягуватись. Кошти мають бути виплачені протягом трьох місяців з дати повідомлення про прийняття Європейським судом з прав людини рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції . У разі несплати цих сум протягом тримісячного строку Уряд зобов’язувався сплачувати з моменту спливу цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Декларації передбачають, що виплата становитиме остаточне вирішення справ.

Деякі заявники з різних підстав не погодилися з деклараціями та просили Суд продовжити розгляд їхніх справ, інші не надали жодних коментарів.

Суд повторює, що він може на будь-якій стадії провадження у справі вилучити заяву з реєстру справ, якщо обставини справи дають підстави дійти одного з висновків, визначених у підпунктах "a"-"c" пункту 1 статті 37 Конвенції . Зокрема, відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції Суд може вилучити заяву з реєстру справ, якщо з будь-якої іншої підстави, встановленої Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.

Пункт 1 статті 37 in fine передбачає:

"Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї".

Суд також нагадує, що за певних обставин заяву може бути вилучено з реєстру справ відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 37 Конвенції на підставі односторонньої декларації Уряду держави-відповідача, навіть якщо заявник бажає, щоб справа розглядалася далі (див. рішення у справі "Тахсін Аджар проти Туреччини" (Tahsin Асаr v. Turkey) (попередні заперечення) (ВП), заява № 26307/95, пункти 75-77, ECHR 2003-VI).

Суд також нагадує, що у пілотному рішенні з питань невиконання, Суд зобов'язав Україну надати відшкодування заявникам, скарги яких вже було комуніковано Уряду до ухвалення цього рішення, чи мають бути комуніковані після його ухвалення, та які стосуються тривалого невиконання національних рішень, відповідальність за які несе держава (див. згадане вище рішення "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), п. 99 та п. 6 резолютивної частини рішення). Розглянувши умови декларацій Уряду, Суд приймає їх як намір надати заявникам відшкодування відповідно до пілотного рішення.

Суд задоволений, що Уряд однозначно визнав надмірну тривалість виконання рішень, ухвалених на користь заявників, та взяв на себе зобов’язання сплатити існуючу на цей час заборгованість, незважаючи на те, що в деяких деклараціях Уряд посилався на принцип ex gratia таких виплат. Суд також зазначає, що суми відшкодування, запропоновані Урядом, відповідають сумам, які Суд присуджує у подібних справах, з урахуванням, inter alia, конкретного строку затримки виконання в кожній окремій справі.

Отже, Суд вважає, що немає підстав продовжувати розгляд скарг заявників щодо тривалого невиконання національних рішень. Суд також переконаний, що повага до прав людини, як визначено в Конвенції та протоколах до неї, не вимагає продовження розгляду цих скарг. Відповідно ці заяви мають бути вилучені з реєстру справ у тій частині, що стосується тривалого невиконання національних рішень.

3. Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплювалися його компетенцією, Суд доходить висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ці частини заяв є явно необґрунтованими та мають бути відхилені відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції .

Вирішує об’єднати заяви.

Бере до уваги умови декларацій Уряду щодо скарг заявників стосовно тривалого невиконання національних рішень, ухвалених на їх користь.

Вирішує вилучити заяви з реєстру справ в частині вищезгаданих скарг відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції .

Оголошує решту скарг у заявах неприйнятними.