Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 27 квітня 2010 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Пеер Лоренцен (Peer Lorenzen), Голою,

Рената Ягер (Renate Jaeger),

Карел Юнгвірт (Karel Jungwiert),

Марк Віллігер (Mark Villiger),

Миряна Лазарова-Трайковська (Mirjana Lazarova Trajkovska),

Здравка Калайджиєва (Zdravka Kalaydjieva),

Михайло Буроменський (Mykhaylo Buromenskiy), судді,

а також Клаудія Вестердік (Claudia Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги заяви, подані у період між 5 лютого і 9 жовтня 2007 року,

враховуючи подані декларації про досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення постановляє таке рішення:

Заяви були подані сімома громадянами України (детальніше щодо заяв і декларацій про дружнє врегулювання див. додаток). Уряд України (далі - Уряд) був представлений Урядовим уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

Заявники скаржилися на невиконання рішень національних судів, винесених на їх користь, які набули законної сили.

У різні дати Суд отримав підписані сторонами декларації про досягнення дружнього врегулювання у справі, згідно з якими заявники погоджуються відмовитись від будь-яких скарг проти України, що стосуються фактів, викладених у їхніх заявах, в обмін на зобов'язання Уряду виплатити їм заборгованість за рішеннями національних судів і суми компенсації (в євро) моральної і матеріальної шкоди, в тому числі судових витрат, які мають бути конвертовані в українські гривні за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків. Зазначені суми мають бути виплачені протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про ухвалу Суду відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати належних заявникам сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд має сплатити пеню, що дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсоткові пункти, які нараховуються з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначених сум становитиме остаточне вирішення справи.

Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Реґламенту Суду заяви повинні бути об'єднані, враховуючи спільність їх фактичного та юридичного підґрунтя.

Суд бере до уваги факт досягнення сторонами угоди про дружнє врегулювання. Суд впевнений, що угода про дружнє врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду заяв (пункт 1 статті 37 Конвенції in fine) .

Вирішує об'єднати заяви та вилучити їх з реєстру справ.