Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 2 жовтня 2007 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова

пані С.Ботучарова (Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 2 грудня 2005 року,

з огляду на рішення застосовувати пункт 3 статті 29 Конвенції та розглядати прийнятність та суть справи разом,

враховуючи надані офіційні декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявниця, пані Оксана Тимофіївна Тацінець, громадянка України, яка народилася у 1959 році та проживає у с. Старий Лисець Івано-Франківської області, Україна. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути викладені таким чином.

Заявниця є шкільною вчителькою у селі Старий Лисець.

У невизначену дату заявниця подала цивільний позов до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області до відділу освіти Тисменицької районної державної адміністрації, вимагаючи відшкодування сплачених нею комунальних платежів (1).

(1) Відповідно до національного законодавства держава забезпечує сільських вчителів безоплатним житлом, включаючи опалення та електропостачання.

Рішеннями від 17 червня 1999 року та 11 серпня 2000 року суд частково задовольнив позов заявниці та зобов'язав відповідача сплатити заявниці суму у розмірі 2394,98 грн (2). Відповідно державна виконавча служба відкрила виконавчі провадження 30 червня 1999 року та 1 вересня 2000 року.

(2) На той час приблизно 566 євро.

Оскільки рішення залишалися невиконаними, 11 липня 2001 року заявниця подала скаргу на бездіяльність державної виконавчої служби до Тисменицького районного суду. 11 грудня 2001 року суд відхилив скаргу заявниці на підставі недотримання нею процесуальних вимог, встановлених законом.

Листами від 31 січня 2002 року, 5 жовтня 2004 року та 26 серпня 2005 року Державна виконавча служба повідомила заявницю, що рішення, винесені на її користь, не можуть бути виконані через відсутність коштів у боржника.

Рішення, винесені на користь заявниці, залишаються невиконаними.

Заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на неспроможність державних органів влади виконати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 1999 року та 11 серпня 2000 року. Також вона скаржилася на те, що зазначене невиконання було порушенням статей 13 та 17 Конвенції.