Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою 25 вересня 2007 року, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (Mr P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (Mrs S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

п. Р.Маруст (Mr V.Maruste),

пані Р.Ягер (Mrs R.Jaeger),

п. М.Віллігер (Mr M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (Mrs C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 15 лютого 2005 року,

враховуючи рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,

враховуючи надані декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявниця, пані Ніна Дмитрівна Добровольська, є громадянкою України, яка народилася у 1949 році та проживає у м. Лисичанську Луганської області, Україна. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим. Факти справи, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

13 березня 2000 року арбітражний суд Луганської області порушив провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Ремонтно-механічний завод", де працювала заявниця. Заявницю у справі представляв п. М.

Під час провадження у справі, а саме 12 жовтня 2004 року, господарський суд Луганської області (до липня 2001 року - арбітражний суд Луганської області) зобов'язав керуючого санацією проінформувати всіх кредиторів про відновлення платоспроможності боржника та надати їм документи, що стосуються виплати заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до того, що стверджувала заявниця, комісія з трудових спорів підприємства-боржника протягом 2000 та 2003 років виносила різні рішення, якими зобов'язала боржника сплатити заявниці заборгованість із заробітної плати та які були виконані у 2004 році. Заявниця не надала додаткової інформації відносно цього.

Своїм рішенням від 3 лютого 2005 року Лисичанський міський суд зобов'язав підприємство виплатити заявниці заборгованість із заробітної плати у розмірі 2114,18 грн. У 2005 році виконавча служба м. Лисичанська зупинила виконавче провадження щодо рішення, зазначеного вище у зв'язку із відсутністю коштів у підприємства-боржника.

Заявниця скаржилась на тривале невиконання рішення Лисичанського міського суду від 3 лютого 2005 року та рішення господарського суду Луганської області від 12 жовтня 2004 року, а також на затримку виконання багатьох інших незазначених рішень, винесених, як стверджується, у період між 2000 та 2003 роками проти підприємства-боржника. Вона посилається на п. 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Заявниця далі скаржилась на те, що вона не мала ефективних засобів юридичного захисту в національному органі стосовно її скарг згідно з п. 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як того вимагає стаття 13 Конвенції.