Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою 18 вересня 2007 року, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен, Голова,

п. К.Юнгвірт,

п. В.Буткевич,

пані М.Цаца-Ніколовська,

п. Дж.Боррего Боррего,

пані Р.Ягер,

п. М.Віллігер, судді,

та пані К.Вестердік, Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 1 квітня 2003 року,

враховуючи рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. З статті 29 Конвенції,

враховуючи надані декларації щодо досягнення мирного врегулювання у справі,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявники (див. додаток 1), народжені у різні дати у період з 1936 по 1960 рік, є громадянами України та проживають у Куп'янському районі Харківської області, Україна. Заявники були представлені пані Олександрою Миколаївною Гирею з с. Ковшарівка, Харківська область, Україна.

Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженим - п. Ю.Зайцевим.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

У невизначені дати кожен із заявників, за виключенням одинадцятого та дванадцятого, звернулись з окремими цивільними позовами до Куп'янського районного суду до Акціонерного товариства "Куп'янський ливарний завод" (далі - КЛЗ), в статутному фонді якого державна частка становила 28%, для відшкодування невиплаченої заробітної плати. Одинадцятий та дванадцятий заявники подали заяви до комісії з трудових спорів КЛЗ щодо відшкодування їм невиплаченої заробітної плати. У дати, зазначені нижче (див. додаток 1), суд та комісія з трудових спорів (далі - КТС) задовольнили позов заявників.

Листом від 25 листопада 2001 року виконавча служба повідомила представника заявників про те, що рішення, винесені на їх користь, не були виконані у зв'язку із значною кількістю виконавчих проваджень проти боржника та з тим, що процедура примусового продажу майна боржника була призупинена у зв'язку з Указом Президента України від 23 травня 2001 року.

29 серпня 2001 року Харківська державна обласна адміністрація повідомила представника заявників про те, що відповідно до рішення Харківського обласного господарського суду від 4 липня 2001 року боржника було визнано банкрутом.

Рішення суду та КТС, зазначені вище, не були виконані.

Заявники скаржились на порушення п. 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання рішень суду та комісії з трудових спорів, винесених на їх користь.

14 березня 2007 року Суд отримав декларації, підписані заявниками, у такій формі:

"Я, [прізвище], зазначаю, що Уряд України готовий сплатити заборгованість за рішенням суду, яка досі належить мені до виплати, а також сплатити мені ex gratia суму [розмір суми] в євро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума [розмір суми] в євро буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки. Виплата буде становити остаточне вирішення справи.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи".

22 лютого 2007 року Суд отримав декларації від Уряду України у такій формі:

"Я, Юрій Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити [прізвище] заборгованість за рішеннями суду, яка досі належить йому/їй до виплати, а також виплатити ex gratia суму [розмір суми] в євро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума [розмір суми] в євро буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків, які можуть стягуватись. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до статті 39 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки. Виплата становитиме остаточне вирішення справи".

Декларації Уряду у справах одинадцятого та дванадцятого заявників стосуються виключно рішень КТС.

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду заяви (in fine пункт 1 статті 37 Конвенції). Відповідно п. З статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи, і справа має бути викреслена із реєстру справ.