Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 19 червня 2007 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego)

пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 1 жовтня 2003 року,

враховуючи надані офіційні декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

після обговорення виносить своє рішення:

Заявник - пан Ростислав Іванович Болтьонков, громадянин України, який народився 1937 року та проживає на даний час в Ізраїлі. У Суді він був представлений п. Григорієм Курищуком, адвокатом, який практикує у м. Коломия. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим, п. Ю.Зайцевим.

Факти справи, надані заявником, можуть бути викладені так:

У 1995 році заявник подав позов проти Івано-Франківського обласного військового комісаріату та Коломийського міського управління соціального захисту населення, вимагаючи видачі йому посвідчення учасника бойових дій, перерахунку його пенсії та компенсації за нематеріальну шкоду.

17 березня 1998 року Коломийський міський суд прийняв рішення на користь заявника та зобов'язав Івано-Франківський обласний військовий комісаріат (далі - військовий комісаріат) виплатити заявнику компенсацію нематеріальної шкоди 300 грн (1). 14 грудня 1998 року Коломийський районний суд зобов'язав військовий комісаріат виплатити заявнику 640 грн (2) компенсації за судові збори та витрати на юридичну допомогу.

(1) Приблизно 64,75 євро.

(2) Приблизно 138,15 євро.

12 листопада 1999 року Коломийський міський суд зобов'язав військовий комісаріат виплатити заявнику загальну суму 212 грн (3) компенсації за невиконання рішень від 17 березня та 14 грудня 1998 року.

(3) 40,52 євро.

30 листопада 1999 року державна виконавча служба м. Івано-Франківська (далі - виконавча служба) відкрила виконавче провадження.

Всі рішення, винесені на користь заявника, не були виконані через відсутність коштів на банківських рахунках відповідача.

19 листопада 2001 року Івано-Франківський міський суд відхилив позов заявника, поданий проти військового комісаріату та виконавчої служби, за яким він вимагав компенсації за матеріальну та нематеріальну шкоду через невиконання рішень, винесених на його користь.

2 липня 2002 року та 5 травня 2003 року Апеляційний суд Івано-Франківської області та Верховний Суд України відповідно залишили в силі це рішення.

Протягом 1999-2005 років заявник та його представник подавали численні клопотання до виконавчої служби, Івано-Франківського управління юстиції та Генеральному прокурору України, вимагаючи сприяння виконанню вищезгаданих рішень.

20 лютого 2006 року представник заявника проінформував Суд про те, що всі рішення, винесені на користь заявника, залишаються невиконаними.

Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції на невиконання рішень, винесених на його користь.

З листопада 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану Урядом: