Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою 11 грудня 2006 року, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 13 січня 2004 року,

беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 ст. 29 Конвенції,

беручи до уваги декларації щодо досягнення угоди дружнього врегулювання спору у цій справі,

беручи до уваги рішення надати заяві статусу пріоритетної, відповідно до правила 41 Регламенту Суду,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявник, п. Роман Миколайович Лещенко, є громадянином України, який народився у 1963 році та проживає у м. Кіровограді. Він є суддею Апеляційного суду Кіровоградської області.

Уряд України був представлений Уповноваженим - п. Юрієм Зайцевим.

16 грудня 2002 року Печерський районний суд м. Києва зобов'язав Державне казначейство України сплатити заявнику 5027,06 грн (1) у якості заборгованості із заробітної плати у вигляді надбавок за інтенсивність праці та за вислугу років і премій, а також по матеріальній допомозі. 9 липня 2003 року Апеляційний суд м. Києва залишив рішення без змін, і рішення вступило в законну силу.

(1) 952 ЄВРО.

11 серпня 2003 року відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва відмовив у відкритті виконавчого провадження у справі і повідомив заявника про те, що він повинен подати виконавчі листи до Державного казначейства.

5 листопада 2003 року Державне казначейство відмовилось виконувати рішення у зв'язку з відсутністю коштів та зазначило, що відповідальність за виконання покладена на Державну судову адміністрацію.

У листопаді 2004 року заявник отримав суму, належну йому за рішенням суду від 16 грудня 2002 року, у повному обсязі.

Заявник скаржився на невиконання рішення суду, винесеного на його користь. Він посилався на п. 1 ст. 6 Конвенції і на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.