Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 3 липня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 1 серпня 2005 року,

беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,

беручи до уваги надані декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

беручи до уваги зауваження, надані Урядом-відповідачем, та зауваження, подані заявником у відповідь,

після обговорення виносить таку ухвалу:

Заявник, п. Олександр Андрійович Клименко, є громадянином України, який народився у 1958 році та проживає в м. Добропіллі, Україна.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

У 1996 році заявник звернувся з позовом до Добропільського міського суду проти Добропільського заводу залізобетонних виробів, вимагаючи виплати компенсації за неотримані будівельні матеріали. 31 жовтня 1996 року суд присудив заявнику 12 304,82 грн(1). Протягом 1998-2000 років заявник отримав 1469 грн(2).

(1) Приблизно 2000 ЄВРО.

(2) Приблизно 226 ЄВРО.

Листом від 28 січня 2005 року відділ державної виконавчої служби Добропільського районного управління юстиції повідомив заявника про те, що 26 березня 2001 року Донецький обласний господарський суд призначив ліквідатора боржника, майно було частково продано, а решта майна не могла бути продана у зв'язку із його напівзруйнованим станом. Заявник був повідомлений також про те, що завод був ліквідований і відновити його платоспроможність неможливо, у зв'язку з чим Державна податкова адміністрація звернулась із проханням до Державного комітету України з водного господарства з проханням оголосити про ліквідацію підприємства.

До цього часу рішення суду від 31 жовтня 1996 року не виконане у повному обсязі. Остаточна сума боргу складає 10 846,22 грн(3).

(3) Приблизно 1668,65 ЄВРО.

Заявник скаржиться на тривале невиконання судового рішення, винесеного на його користь, відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції та ст. 13 Конвенції. Він також скаржиться на порушення його майнових прав за статтею 1 Першого протоколу.