Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 6 червня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 19 липня 2004 року,

беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. З статті 29 Конвенції,

беручи до уваги надані декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

беручи до уваги зауваження, надані Державою-відповідачем,

після обговорення виносить таку ухвалу.

Заявниця, пані Ольга Миколаївна Воронько, громадянка України, яка народилася 1968 року і проживає у с. Большоє Бєлгородської області, Росія. Заявниця була представлена у Суді паном В.Бичковським. Уряд України (далі - Уряд) був представлений своїми Уповноваженими пані В.Лутковською, паном Ю.Зайцевим та пані І.Шевчук - Директором Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

У 2003 році заявниця звернулась з позовом до Червонолуцького міського суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації моральної шкоди проти свого колишнього роботодавця, шахти "Княгинівська" ДХК "Донбасантрацит". 5 червня 2003 року рішенням Червонолуцького міського суду Луганської області заявниці було присуджено 3622,45 грн (1).

(1) На той час 600,41 ЄВРО.

У липні 2003 року міський відділ державної виконавчої служби Червонолуцького управління юстиції відкрив виконавче провадження, але рішення не було виконане, ймовірно через бездіяльність виконавчої служби щодо реалізації майна шахти.

У листі від 2 червня 2004 року виконавча служба поінформувала заявницю про те, що на рахунки боржника було накладено арешт, але неможливо накласти стягнення на майно боржника, оскільки боржник є державним підприємством.

Заявниця скаржиться на тривале невиконання судового рішення, винесеного на її користь, відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції. Заявниця також скаржиться на порушення її майнових прав, гарантованих статтею 1 Протоколу N 1.

14 лютого 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану представником заявниці: