Європейський суд з прав людини (п'ята секція) 6 червня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Р.Маруст (R.Maruste),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Єгер (R.Jaeger), судді,

та пані С.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 12 липня 2004 року,

беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. З статті 29 Конвенції,

беручи до уваги надані декларації щодо досягнення мирового врегулювання у справі,

враховуючи зауваження, надані Урядом-відповідачем,

після обговорення виносить таке рішення:

Заявник, п. Руслан Вікторович Бахур, є громадянином України, який народився 1973 року та проживає в м. Житомир, Україна. Уряд України (далі - Уряд) був представлений Уповноваженими - пані В.Лутковською та п. Ю.Зайцевим, а також пані І.Шевчук, директором Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Факти в цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

29 листопада 2001 року Богунський районний суд м. Житомира виніс рішення на користь заявника та присудив пані В. виплатити йому 2248 гривень. Це рішення залишилося невиконаним.

22 травня 2002 року за скаргою заявника той самий суд наказав відділу державної виконавчої служби виконати рішення.

Оскільки пані В. померла та рішення залишилося невиконаним, у жовтні 2002 року заявник подав заяву проти державної виконавчої служби, вимагаючи компенсацію моральної шкоди через невиконання рішення.

22 грудня 2003 року рішенням Богунського районного суду скаргу було задоволено та присуджено до виплати компенсацію в розмірі 1500 гривень.

17 лютого 2004 року відділ державної виконавчої служби Богунського районного управління юстиції відкрив виконавче провадження. Однак це рішення також залишається невиконаним. 26 березня 2004 року ВДВС повернув постанову про виконання рішення, посилаючись на те, що на такі види виплат коштів не передбачено.

3 квітня 2004 року заявник оскаржив це рішення до Богунського районного суду. 5 липня 2004 року Богунський районний суд скасував рішення і призначив відкриття нового виконавчого провадження.

Заявник скаржиться на порушення п. 1 статті 6 Конвенції з огляду на тривале невиконання рішення від 22 грудня 2003 року, винесеного на його користь. Він надалі скаржиться на порушення його прав власності відповідно до статті 1 Протоколу N 1.